Всесвіт

«Дощ з електронів» викликає рентгенівські полярні сяйва на Меркурії

Дослідники пояснили формування високоенергетичних полярних сяйв на найближчій до Сонця планеті.

Міжнародна група планетологів проаналізувала дані, зібрані під час першого прольоту автоматичної міжпланетної станції «БепіКоломбо» (BepiColombo) поруч з Меркурієм. Аналіз показав, що електрони, які падають дощем на поверхню Меркурія, можуть викликати високоенергетичні полярні сяйва.

На Землі полярні сяйва виникають при взаємодії між сонячним вітром і електрично зарядженим верхнім шаром атмосфери — іоносферою. У Меркурія дуже тонка атмосфера — екзосфера. В умовах цієї планети заряджені частинки досягають поверхні планети, і саме ця взаємодія викликає флуоресценцію в рентгенівському випромінюванні.

При максимальному зближенні під час першого прольоту «БепіКоломбо» над Меркурієм автоматична космічна станція пройшла над поверхнею планети на відстані близько 200 км. Вона рухалася з нічного боку північної півкулі і максимально наблизилася до ранкової сторони південної півкулі. Під час прольоту «БепіКоломбо» пройшов крізь магнітосферу на денній стороні південної півкулі, а потім вийшов за її межі в потік сонячного вітру.

Прилади станції спостерігали структуру і межі магнітосфери, в тому числі магнітопаузу і головну ударну хвилю. Дані також показали, що магнітосфера перебувала в незвично стислому стані, швидше за все, через високий тиск сонячного вітру.

Проаналізувавши дані приладів, дослідники прийшли до висновку, що через плазмові процеси на ранковій стороні магнітосфери Меркурія відбувається прискорення електронів. Ці високоенергетичні частинки транспортуються до планети і падають на її поверхню. Не стримувані атмосферою, вони взаємодіють з матеріалами «грунту» і викликають рентгенівське випромінювання, що призводить до полярного сяйва.

Вперше ми стали свідками того, як електрони прискорюються в магнітосфері Меркурія і випадають на поверхню планети. Хоча магнітосфера Меркурія набагато менше земної і має іншу структуру і динаміку, у нас є підтвердження того, що механізм, який генерує полярні сяйва, однаковий у всій Сонячній системі, – говорить Сае Айзава, планетолог і співавтор дослідження

«БепіКоломбо» — спільна місія Європейського і Японського космічних агентств. Станція запущена в 2018 році і повинна вийти на постійну орбіту у Меркурія в 2025 році. Для економії палива місія використовує різні гравітаційні маневри для виходу на задану орбіту. Станція вже пролетіла над Землею, двічі використовувала гравітацію Венери і тричі пройшла над поверхнею Меркурія. Останній раз — в червні 2023 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button