Вчені спростували теорію стабільного обертання внутрішнього ядра Землі. Нове дослідження, опубліковане в Science Advances, показує, що швидкість і напрямок обертання щільного центру нашої планети змінюється з часом.
Дослідники використовували сейсмічні дані, отримані під час атомних випробувань. Нове моделювання показало, що замість того, щоб постійно обертатися швидше поверхні Землі, як передбачалося раніше, тверде внутрішнє ядро коливається, обертаючись то в одному, то в іншому напрямку зі змінною швидкістю.
Ще в 1996 році, сейсмологи припустили, що внутрішнє ядро Землі обертається швидше, ніж решта планети. Це явище, назване суперобертанням, підтверджувалося аналізом поширення сейсмічних хвиль, викликаних землетрусом.
Ці дані вдалося підтвердити дослідникам Вей Вану і Джону Відейлу за допомогою вивчення наслідків ядерних випробувань. У роботі, опублікованій в 2019 році, вчені показали, що аналіз сейсмічних хвиль, що генеруються радянськими підземними ядерними випробуваннями в 1971-74 роках на архіпелазі Нова Земля, підтверджує суперобертання.
У новій роботі Відейл застосував ту ж технологію до двох попередніх атомних випробувань під островом Амчітка на краю архіпелагу Аляски-Мілроу в 1969 році і Каннікін в 1971 році. Вимірюючи хвилі стиснення, що виникають в результаті ядерних вибухів, дослідники виявили, що внутрішнє ядро в цей період мало зворотний напрямок, обертаючись не менше ніж на одну десяту градуса на рік.
“Внутрішнє ядро не зафіксовано – воно рухається під нашими ногами, і здається, що воно переміщається туди-сюди на пару кілометрів кожні шість років», — сказав Джон Відейл, професор Південно-Каліфорнійського університету і співавтор дослідження.