Астрономи виявили унікальне явище подвійного гравітаційного лінзування, внаслідок якого утворилося шість “копій” одного квазара, що створило складну і багатоскладову картину.
Гравітаційне лінзування — це ефект, який виникає під дією сильного гравітаційного поля масивних космічних об’єктів, таких як чорні діри чи великі галактики. Вони викривляють простір-час, змушуючи світло від більш далеких джерел огинати їх і утворювати спотворені зображення. Як правило, гравітаційні лінзи формують дуги, кільця Ейнштейна чи хрести, але нове відкриття демонструє ще складнішу структуру. Це відбулося завдяки одночасній дії двох гравітаційних лінз, які значно спотворили зображення далекого квазара.
Об’єкт, що отримав позначення J1721+8842, був детально вивчений міжнародною групою астрономів. Спочатку вважалося, що видиме спотворення світла є результатом дії лише однієї лінзи, розташованої на відстані 391 мільйона світлових років. Ця еліптична галактика, як гадали, деформує зображення одразу двох квазарів: один виглядав як група яскравих точок, інший — як бумеранг. Однак подальший аналіз показав, що за це явище відповідає подвійне лінзування.
Нове дослідження підтвердило, що ми бачимо шість зображень одного і того ж квазара, який розташований за 2,5 мільярда світлових років від нас. Світло квазара спершу викривляється під дією передньої галактики-лінзи, а потім — другого об’єкта, який сам по собі також виконує роль гравітаційної лінзи. Через це світло “зигзагоподібно” змінює свій шлях, утворюючи складну картину. Це явище назвали “зигзагоподібною лінзою Ейнштейна” — першим випадком такого подвійного викривлення, відомим науці.
Цей унікальний випадок розширює наше розуміння гравітаційного лінзування, підтверджуючи передбачення загальної теорії відносності. Такі явища не лише демонструють надзвичайну складність гравітаційних ефектів у Всесвіті, але й дозволяють вивчати далекі об’єкти, які інакше залишалися б невидимими. Зокрема, подвійне лінзування допомагає отримувати детальнішу інформацію про структуру і розташування масивних галактик та квазарів.
Учені змоделювали траєкторію світла, показавши, як воно двічі змінює напрямок, огинаючи гравітаційні лінзи. Це відкриття дозволяє краще зрозуміти взаємодію між масивними об’єктами у космосі, а також удосконалювати методи спостереження за далекими галактиками й чорними дірами. Окрім того, подібні подвійні лінзи можуть стати новим інструментом для вивчення темної матерії, яка впливає на поведінку гравітаційного поля.