Астрофізики виявили світло, що виходить зі зворотного боку чорної діри. Це відкриття підтвердило гіпотези про те, як ці колосальні об’єкти спотворюють потоки світла.
Група дослідників, які вивчали корональні спалахи (викиди розпеченої речовини і випромінювання) надмасивної чорної діри I Zwicky 1, виявила цікаве явище. Деякі з рентгенівських променів, створених спалахами, походять від далекої сторони диска чорної діри, зігнутої під дією гравітаційного поля. Цей ефект відрізняється від гравітаційного лінзування, при якому наш погляд на віддалений об’єкт спотворюється через те, що світло огинає масивне тіло. В даному ж випадку рентгенівські промені від коронального спалаху відбивалися від акреційного диска чорної діри, огинаючи її і потрапляючи в об’єктив чутливої ??апаратури телескопа. Результати роботи були опубліковані в журналі Nature.
«Будь-яке світло, що потрапляє в чорну діру, не може покинути її через найсильнішу гравітації, а тому в теорії ми не повинні бачити нічого, що знаходиться безпосередньо за чорною дірою. Причина, по якій ми все-таки змогли вловити випромінювання, полягає в тому, що ця чорна діра викривляє простір, а разом з ним і світло, а також закручує навколо себе магнітні поля », – пояснив Ден Уїлкінс, астрофізик з Інституту астрофізики елементарних частинок і космології ім. Кавлі при Стенфордському університеті.
Чорні діри настільки гравітаційно активні, що утримують мертвою хваткою навіть світло. Матерія, яка потрапляє в чорні діри, розривається на частини на атомному рівні, утворюючи суп з перегрітої намагніченою плазми. Ця заряджена плазма утворює більшу частину акреційного диска чорної діри (велике скупчення речовини в формі плоского диска навколо більшості надмасивних чорних дір) і призводить до виникнення потужних магнітних полів. Коли ці магнітні поля утворюють дугу і сходяться, розпечена «периферія» чорної діри освітлюється яскравими спалахами, подібними до тих, які відбуваються в короні Сонця.
- Невидима галактика стиснула Чумацький Шлях в “гармошку”
- NASA вперше побачило походження сонячного вітру
- Виявлена планета з тривалістю доби 17 хвилин
Ідея про те, що сильна гравітація чорних дір може викривляти світло навколо себе, була запропонована Ейнштейном, але технологіям потрібен час, щоб підтвердити його припущення. «П’ятдесят років тому, коли астрофізики [почали] міркувати про те, як магнітне поле може поводитися поблизу чорної діри, вони й гадки не мали, що одного разу у нас можуть з’явитися методи, щоб спостерігати це безпосередньо і побачити загальну теорію відносності Ейнштейна в дії », – зізнався співавтор статті Роджер Бландфорд, фізик зі Стенфорда.
Нові спостереження були зроблені за допомогою телескопа XMM-Newton Європейського космічного агентства і телескопа NASA NuSTAR. Команда використовувала обладнання, щоб розгледіти яскраві рентгенівські спалахи, які виходять від чорної діри шириною 18,6 мільйона миль, яка обертається на відстані близько 800 мільйонів світлових років від Землі. Вчені виявили, що за цими яскравими спалахами слідувало дивовижно скромна кількість дрібніших рентгенівських спалахів. Це вказувало на те, що друга серія рентгенівських променів була відлунням попередніх спалахів, що відбилися від задньої сторони чорної діри.
В майбутньому більш точні телескопи можуть поліпшити наше розуміння цих та інших дивних форм поведінки чорних дір. Теорія має тенденцію випереджати спостереження, оскільки ми куди більш обмежені технологіями, ніж гіпотезами – але ми впевнені, що попереду ще маса сюрпризів.
Натхнення: www.popmech.ru