Дослідження показало, що флуоресценція широко поширена у різних видів ссавців.
Австралійські дослідники використовували збережені і заморожені зразки музейних експонатів тварин, щоб визначити, які з них флуоресціюють. Виключивши світіння, пов’язане з консервацією, вчені виявили, що у всіх 125 ссавців під впливом ультрафіолетового випромінювання світилися кігті або зуби, а у 86% — флуоресціювало хутро.
Дослідники почали вивчення з обстеження качкодзьоба (Ornithorhynchus anatinus), про наявність флуоресценції у яких повідомлялося раніше. Вчені сфотографували зразки в ультрафіолетовому світлі і помітили світіння. Ефект підтвердили за допомогою флуоресцентної спектроскопії — методу, який записує «відбитки пальців» світіння.
Той же аналіз дослідники повторили для інших ссавців і виявили ознаки флуоресценції в хутрі, шипах, шкірі і нігтях коал, бандикутів, тасманських дияволів і навіть кішок. Зокрема, вони помітили, що біле і світле хутро флуоресціювало, тоді як темна пігментація перешкоджає цьому. Наприклад, темні смуги зебри не світяться.
Світіння у музейних опудал різних тварин. Зображення: Kenny J. Travouillon et al.
Дослідники використовували зібрані дані, щоб з’ясувати, чи є флуоресценція більш поширеною у нічних видів. Для цього вони зіставили загальну площу флуоресценції з такими характеристиками, як нічний спосіб життя, дієта і пересування. Вони виявили, що нічні тварини дійсно світяться сильніше, а водні види — менше, ніж ті, які живуть на суші або на деревах.
Аналіз показує, що флуоресценція не рідкісне явище, а, мабуть, загальна характеристика багатьох видів, що висвітлює біологічне різноманіття абсолютно по-новому. Це відкриття піднімає питання про еволюційну перевагу, яка може запропонувати ця яскрава риса, відзначають дослідники. Вони продовжать дослідження, щоб зрозуміти, як світіння відрізняється у травоїдних і хижаків, чи допомагає воно знаходити їжу і орієнтуватися в темряві.