Головна / Земля / Генетики підтвердили приказку «Всі дороги ведуть у Рим»

Генетики підтвердили приказку «Всі дороги ведуть у Рим»

У Римі часів імперії жило значне число іммігрантів зі Східного Середземномор’я, з території Леванту і Близького Сходу, повідомляється в Science. В епоху пізньої античності їх змінили вихідці з Центральної і Північної Європи. А ще раніше на території, де пізніше було засноване місто, як мінімум двічі з’являлися мігранти. 8-9 тисяч років тому неолітичні фермери з Анатолії практично повністю витіснили (або асимілювали) місцевих мисливців-збирачів, а 3-5 тисяч років тому їх самих змінили люди, споріднені східноєвропейським степовиками і жителям Близького Сходу.

За переказами, Рим був заснований в 753 році до нашої ери. Згідно з археологічними доказами, поселення на цьому місці було засновано в VIII або в X столітті до нашої ери. Перші століття після заснування Римом правили царі, а приблизно в 509 році до нашої ери монархію змінило республіканське правління. Римська республіка поступово завойовувала сусідні племена, і в середині III століття до нашої ери захопила більшу частину Апеннінського півострова. У 264 році до нашої ери розпочалася перша війна з Карфагеном в результаті якої римлян дісталася Сицилії. В ході двох наступних війн римляни захопили всі володіння Карфагена і повністю зруйнували місто. У підсумку Римська республіка стала найсильнішою державою на заході Середземномор’я. Протягом наступних століть влада Риму поширилася на весь регіон, а в 27 році до нашої ери республіку змінила імперія.

Протягом наступних трьох століть на підвладних територіях Римської імперії жили від 50 до 90 мільйонів осіб, а населення Риму перевалило за мільйон. Але поступово імперії ставало все важче оборонятися від варварів. У 30-х роках IV століття столицю перенесли з Риму у Візантію (пізніше Константинополь), а в кінці IV століття імперія розділилася на Західну і Східну. Наприкінці V століття Західна Римська імперія перестала існувати. Рим часто грабували варвари, а населення міста із-за воєн та епідемій зменшилося до 100 тисяч осіб і навіть менше. На початку середніх віків Рим недовго входив до складу Священної Римської імперії, потім у місті правили місцеві патриції, а пізніше — Римські папи.

Генетики подтвердили поговорку «Все дороги ведут в Рим»

Карта Римської республіки та Римської імперії. Коричневим кольором показана територія Римської республіки, ліловим — територія Римської імперії, салатовим — територія Східної, блакитним — територія Західної Римської імперії

Історія міста Риму вивчена добре, але генетичних досліджень жителів міста проводилося мало. Тому антрополог Альфредо Коппа (Alfredo Coppa) з Римського університету «Сапієнца» і його колеги з Італії, США, Австрії та Ірландії проаналізували геноми 127 городян, що жили в різний час і людей, що жили на території, де пізніше він був побудований. Їх останки вчені знайшли в 29 місцях в Римі і його околицях. Найдавніші з них датовані періодом 9-12 тисяч років тому, найпізніші – XIX століттям. Останки 33 осіб датували за допомогою радіовуглецевого методу, вік решти 94 оцінили по знайдених у похованнях предметів.

Результати аналізу показали, що найдавніші мешканці території, на якій пізніше побудували Рим, були генетично схожі на інших мисливців-збирачів, які жили 9-12 тисяч років тому в Західній Європі. Перша велика міграція на територію Риму за останні 12 тисяч років сталася близько 8-9 тисяч років тому і збіглася з появою в регіоні сільського господарства. Неолітичні фермери з центральної Анатолії або півночі сучасної Греції практично повністю витіснили місцевих мисливців-збирачів. Наступна хвиля переселенців з’явилася 2,9-4,9 тисячі років тому. У них був змішаний генетичний «спадок» східноєвропейських кочівників та жителів Близького Сходу. Пізніше, у деяких людей, що жили в Римі або на його місці між 900 і 200 роками до нашої ери, з’являються ті ж генетичні маркери, що у сучасних жителів Середземномор’я. Але деякі з них виявилися нащадками вихідців з Близького Сходу і Північної Африки (на території сучасного Марокко).

Між 27-м роком до нашої ери і 300 роком до нашої ери в Римі з’являється багато переселенців з інших частин імперії. Лише у двох осіб з 48 тих, які жили в Римі в імперський період і чиї останки проаналізували автори статті, збереглося степова генетична «спадщина». 31 особа з 48 були генетично схожі на вихідців з Центрального та Східного Середземномор’я — Греції, Кіпру, Мальти, південної і центральної частини Апеннін. Ще у 13 осіб виявилося левантинський генетичний спадок (на території Леванту знаходяться сучасні Ізраїль, Сирія і Ліван). Ймовірно, жителі густонаселених регіонів Східного Середземномор’я, в тому числі таких великих міст, як Афіни або Олександрія, переселялися в більш вільну західну частину імперії.

Пізніше, коли імперія розділилася на Західну і Східну, жителі міста стали втрачати близькосхідну і левантинську генетичну «спадщину». До початку середньовіччя жителі міста стали генетично схожі на сучасних вихідців із Центральної та Північної Європи.

Кілька років тому вчені показали на прикладі Риму, як географія і геологія регіону, де знаходиться місто, впливає на його ріст і процвітання. Розташування на пагорбах перший час дозволяло городянам уникати повеней і захворювань, що виникають в болотистій місцевості. Навколо міста було багато родючих земель, придатних для землеробства і великі запаси питної води. Географічне положення дозволяло місту рости і розширюватися.