Гіпотетичне життя на Титані не може покладатися на клітинні мембрани — вони не можуть сформуватися в наявних умовах, присутніх на найбільшому природному супутнику Сатурна. До такого висновку прийшли вчені з Технологічного університету Чалмерса, дослідження яких опубліковане в журналі Science Advances.
Титан, найбільший природний супутник Сатурна, має динамічну поверхню, з сезонними опадами, озерами і морями в полярних регіонах, а також щільною, багатою азотом атмосферою. Ці подібності з Землею змусили багатьох учених задуматися про можливість наявності життя на ньому. Однак озера і моря на Титані складаються не з води, а з рідких метану і етану, а температура на поверхні складає близько -180 °C.
Ліпідні клітинні мембрани, типові для життя на Землі, не могли функціонувати в таких умовах. Це змусило дослідників знайти альтернативні форми клітинної мембрани, які могли б існувати в цих умовах. Найбільш популярною гіпотезою стали так звані «азотосоми» — мембрани, утворені з органічної сполуки акрилонітрилу, який у великій кількості присутній на Титані.
Дослідники провели квантово-механічне моделювання, у ході якого порівняли енергію пропонованої азотосомною мембраною, вбудованої в метан, з енергією молекулярної кристалічної форми акрилонітрилу — його молекулярного льоду.
Аналіз показав, що «азотосоми» можуть існувати на Титані, але не здатні самостійно формуватися в таких умовах, оскільки акрилонітрил буде перетворюватися не в клітинну мембрану, а в молекулярний лід.
Натхнення: hightech.fm