Люди звикли користуватися водою з колодязів і джерел для побутових і сільськогосподарських потреб. При цьому часто ми вважаємо такі джерела невичерпними і рідко замислюємося про справжні обсяги підземних водосховищ і про те, як відбувається їх поповнення.
Підземні запаси води можна розділити на два типи — старі та сучасні. Найбільш стародавні природні резервуари знаходяться на глибині понад 50 метрів. Ця вода солона і часто містить такі небезпечні складові як уран і миш’як. Ближче до поверхні залягають сучасні води, які, як зазначають екологи, вкрай чутливі до зміни клімату та антропогенного забруднення.
Велика міжнародна команда дослідників на чолі з Томом Глісоном (Tom Gleeson) з Університету Вікторії знайшла спосіб точно впізнати воду, яка потрапила в підземні сховища не раніше середини двадцятого століття. Справа в тому, що близько 60 років тому різні країни почали регулярно проводити ядерні випробування, і сучасні ґрунтові води характеризуються підвищеним вмістом тритію.
Вчені ретельно проаналізували дані про вміст тритію в декількох тисячах проб води, зібраних в різних точках світу. Потім вони зібрали понад 40 тисяч наукових моделей, щоб скласти детальну карту розподілу ґрунтових вод на земній кулі.
Карта показує, що найбільші сучасні скупчення живильної вологи розташовані в гірських і тропічних районах, наприклад, в басейні Амазонки, Конго і в Скелястих горах. При цьому навряд чи для когось стане сюрпризом інформація про те, що серйозний дефіцит води спостерігається в пустелі Сахара і Центральної Азії.
Вчені розрахували, що загальний запас води, що зберігається у верхньому двохкілометровому шарі земної кори, становить близько 23 мільйонів кубічних кілометрів. При цьому сучасні води зі слідами тритію займають в цьому обсязі лише 6% (а може бути, і того менше – 1,5%), що свідчить про повільні темпи поповнення підземних водосховищ.
Тепер вчені збираються з’ясувати, як швидко людство витрачає запаси ґрунтових вод, і на скільки їх вистачить при сьогоднішньому рівні споживання. “Не варто відноситься до води, як до поновлюваного джерела, якщо наші запаси поповнювалися протягом останніх 50 років. Не факт, що ситуація не зміниться в наступні 50 років”, — зазначає Глісон.
З детальними результатами останнього дослідження можна ознайомитися в статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience.
Натхнення: earth-chronicles.ru