Крижані керни древніх льодовиків зберегли свідчення десятків потужних вивержень, включаючи три події рівня знаменитої катастрофи вулкана Тоба.
Найпотужнішим в письмовій історії вважається виверження вулкана Тамбора в 1815 р. Катастрофа сталася на території нинішньої Індонезії, але її наслідки відчули жителі всієї планети. Викинуті в повітря частинки викликали кліматичні аномалії на всіх континентах, призвели до короткого глобального похолодання, неврожаїв, масового голоду і епідемій. І подібні події трапляються частіше, ніж здається. Автори нової статті, опублікованої в журналі Climate of the Past, нарахували майже 70 вельми потужних вивержень протягом останніх 60 тисяч років.
Андерс Свенссон (Anders Svensson) з Копенгагенського університету та його колеги проаналізували крижані керни, отримані в шести різних ділянках льодовиків Гренландії та Антарктиди. Цей лід накопичувався повільно і довго, протягом багатьох тисяч років, і зберіг частинки пилу і аерозолів, які літали в атмосфері в ті далекі часи, причому в хронологічному порядку.
Ця робота дозволила реконструювати вміст у повітрі частинок сульфатів – ключової складової вулканічних викидів. Саме вони, досягаючи стратосфери, здатні викликати глобальні аномалії клімату. На великій висоті вони розносяться по всій планеті, осідаючи, в тому числі і на поверхні далеких льодовиків. Виходячи з величини піків накопичення сульфатів вчені нарахували 69 вивержень могутніше Тамбори 1815-го, що відбулися протягом останніх 60 тисяч років, коли людство вже вступало в пізній палеоліт.
25 з цих вивержень, за оцінками геологів, були найпотужнішими, що траплялося протягом письмової історії, включаючи Тамбору. А три з них могли досягати максимально можливої сили за шкалою вулканічної активності VEI, потрапляючи в ту ж групу «мегавивержень», що і катастрофа вулкана Тоба, яка трапилася більше 75 тисяч років тому і, за деякими гіпотезами, ледь не згубила все людство. Посилення цієї активності після 60 тисяч років тому вчені пов’язують із завершенням довгого льодовикового періоду і «тектонічною відповіддю на танення льодів».