Одна з глобальних екологічних проблем – скорочення рослинного біорізноманіття, тобто видового багатства екосистем. Нове дослідження показало, що воно визначається скоріше не зникненням окремих видів, а поширенням інвазивних (тобто чужорідних) рослин за межі їх природних ареалів.
Антропоцен – короткий за геологічними мірками період панування людини на Землі, який супроводжується різким зниженням видового різноманіття і зміною ареалів різних організмів. Вони призводять до гомогенізації рослинних спільнот, тобто поступового стирання відмінностей між ними. В результаті сусідні або навіть віддалені екосистеми все менше відрізняються один від одного за видовим складом.
Цій тривожній тенденції присвячена нова стаття в Nature Communications. Її автори – міжнародна група дослідників на чолі з Барнабасом Дару з Техаського університету A&M (США). Вчені використовували об’ємний набір даних про поширення більш ніж 200 тисяч видів рослин і підтвердили повсюдне скорочення біорізноманіття. Біологи відзначають, що біоми суші (так називають сукупність схожих екосистем, що займають великі території) вже зазнали сильної гомогенізації, причому її головною причиною слід вважати саме біологічні інвазії.
Якщо якісь види – будь то рослини, тварини або інші організми — потрапили за межі свого природного ареалу, то їх називають чужорідними або адвентивними. Якщо вони до того ж змогли натуралізуватися на новій території і виявилися загрозою стабільності місцевих екосистем, то такі види вважають інвазивними.
- Стародавні люди стали причиною вимирання доісторичних “хобітів”
- Чому зникла цивілізація Майя?
- Молюски навчилися створювати “шовк” завдяки гену з бактерій
Масові рослинні інвазії почалися з XVI століття, після подорожі Колумба і початку регулярного сполучення між старим і новим світлом. Це природно, адже торгівля і господарська діяльність супроводжувалися активним поширенням видів (у тому числі сільськогосподарських культур) далеко за межами їх природних ареалів.
Автори нового дослідження вирішили перевірити так звану гіпотезу натуралізації Дарвіна, яку великий біолог висловив ще в 1859 році. Цікаво, що в останні роки їй присвячено чимало статей. Згідно з цією гіпотезою, чужорідні організми успішніше вбудовуються в нові спільноти, якщо мають в них мало споріднених видів. Однак нові результати спростовують припущення Дарвіна: спорідненість видів не впливає на успішність інвазії.
З розрахунків випливає, що рослинні інвазії надають набагато більший ефект на локальні рослинні співтовариства, ніж зникнення окремих видів: вони торкнулися 4,9% і 0,5% з розглянутих 200 тисяч видів відповідно. Водночас і вчені, і журналісти традиційно приділяють більше уваги саме вимиранням.
Інвазивні види можуть почати навалу з будь-якої території, проте їх головними «розсадниками» виявилися Азія і Північна Америка. Тим часом Австралія і Океанія, а також Європа — постачальники нечисленних інвазивних рослин, що представляють нехарактерні для нових середовищ існування систематичні групи.
Зі статті також випливає, що від зниження біорізноманіття найсильніше постраждали Північна Америка (особливо Каліфорнія і Флорида), Центральна Америка, Амазонія, Гімалаї і суміжні території, Південно-Східна Азія, а також південно-західна частина Австралійського континенту.