Людина

Мозок формує вільний вибір і вимушені рішення майже однаково


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Нові дані нейронауки свідчать, що наш мозок формує вільні й вимушені рішення за дивовижно схожим сценарієм. Активність нервових клітин поступово зростає та досягає певного «порога» ще до того, як ми усвідомлено робимо вибір. Про це повідомляє ScienceDaily з посиланням на публікацію в журналі Imaging Neuroscience.

Мозок формує вільний вибір і вимушені рішення майже однаково

Вільний вибір проти вимушеного рішення

Уявімо чергу в пекарні: ви зважуєте, що обрати — пончик чи тарт, і зрештою берете пончик. Але коли доходить ваша черга, залишилися лише тарти — і ви берете його, бо іншого варіанту немає. Інтуїтивно ці два рішення здаються зовсім різними.

У першому випадку є кілька можливостей, ви оцінюєте їх відповідно до власних смаків, цінностей і бажань. У другому — просто впізнаєте єдиний доступний варіант і обираєте його. Через цю різницю в досвіді вчені тривалий час припускали, що вільні й вимушені рішення спираються на різні механізми мозку.

Деякі попередні дослідження візуалізації мозку справді показували не однакові картини активності для таких типів вибору. Але знати, у якій ділянці мозку щось відбувається, ще не означає розуміти, як саме формується рішення.

Як мозок «накопичує докази»

Десятиліття робіт у нейронауці описують прийняття рішень як процес поступового накопичення доказів на користь кожного варіанту. Це можна порівняти з роботою судді: коли доказів за одну зі сторін стає достатньо, виноситься вердикт.

Для деяких задач це триває сотні мілісекунд, тому нам здається, що думка просто «спала на думку». За допомогою електрофізіологічних методів учені вже ідентифікували характерний сигнал мозку, що відображає це накопичення інформації під час простих, «правильних» рішень — наприклад, визначення, чи світлофор червоний, чи зелений.

Такий сигнал нагадує шкалу завантаження: поступово зростає до певного рівня, після чого відбувається дія. Через «шум» у роботі нейронів траєкторія не є рівною — сигнал коливається, рухаючись між альтернативами. Це частково пояснює, чому ми не завжди послідовні: навіть за стабільних уподобань інколи обираємо тум, інколи — пончик.

Раніше цей тип сигналу був чітко продемонстрований для вимушених рішень з однозначно правильною відповіддю. Але було незрозуміло, чи діє він так само для відкритих, особистісно забарвлених виборів, де важать наші власні цілі й смаки.

Експеримент з кульками та електрична активність мозку

Щоб перевірити це, дослідники реєстрували електричну активність мозку людей, які обирали між зображеннями кольорових повітряних кульок. В одному випадку на екрані з’являлися дві кульки різного кольору, і учасники могли вільно вирішити, яку з них «обрати». В іншому — демонстрували лише одну кульку, і її треба було просто підтвердити як єдиний варіант.

Добровольці натискали кнопку в момент, коли приймали рішення, а вчені аналізували, як змінювалась мозкова активність у проміжок до цього натискання.

Виявилося, що і для вільних, і для вимушених рішень сигнал мозку розгортається майже однаково. Він поступово зростає до однакового пікового рівня безпосередньо перед вибором. Якщо людина вирішувала швидко, підйом був стрімкішим; якщо довше думала — сигнал зростав повільніше.

Це добре узгоджується з моделлю, у якій мозок не реагує миттєво в останню мить, а саме накопичує й «зважує» інформацію з часом, допоки не буде досягнуто внутрішній поріг для дії.

Чи підриває це ідею вільної волі?

На перший погляд подібність сигналів може створити враження, що вільні та вимушені рішення створюються мозком однаково автоматично. Це перегукується з відомими експериментами Бенджаміна Лібета (Benjamin Libet) 1980-х років, де активність мозку «стартувала» ще до того, як учасники усвідомлювали намір рухатися.

Однак автори нової роботи наголошують: однакова форма процесу не означає однаковий зміст. Те, які саме докази накопичує мозок під час вільного вибору, повністю визначається нами: нашими вподобаннями, цілями, попереднім досвідом.

Двоє людей можуть пройти той самий нейронний алгоритм і дійти до однакового результату, проте шлях їхніх «внутрішніх доказів» буде індивідуальним. Для когось важливіший смак, для когось — ціна чи спогади, пов’язані з певним варіантом.

Тому замість питання, чи є наші рішення абсолютно «вільними», дослідники пропонують по-іншому подивитися на проблему: що саме означає, що вибір є вашим? І наступного разу, стоячи в черзі за випічкою, можна пам’ятати: мозок уже якийсь час потихеньку збирав докази на користь пончика чи тарта — просто відбувається це трохи раніше й автоматичніше, ніж нам здається.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button