Фахівці з комп’ютерних технологій, нейробіологи і психологи з Південно-Каліфорнійського університету поділилися підсумками цікавого дослідження, метою якого було з’ясувати, як музика впливає на мозок, тіло і емоції людей.
В одному експерименті взяли участь 40 добровольців. Команда вибрала три музичні фрагменти тривалістю від 168 до 515 секунд, які не містили текстів і не були добре знайомі учасникам. Таким чином, асоціативна пам’ять не могла вплинути на реакцію слухачів. При цьому вибрані фрагменти мали своє емоційне забарвлення – сумне або щасливе.
Поки добровольці слухали музику, дослідники сканували мозок за допомогою магнітно-резонансної томографії.
В іншому експерименті вимірювалася фізична реакція 60 осіб. Поки вони слухали музику в навушниках, вчені стежили за їх серцевою діяльністю і показником, відомим як електрична активність шкіри (він пов’язаний з активністю потових залоз). Ця ж група учасників також оцінювала інтенсивність своїх емоцій (щасливих чи сумних), викликаних музикою, за шкалою від одного до десяти.
Також команда розглянула 74 музичні характеристики, які могли вплинути на сприйняття добровольців. Обробку отриманих даних учені довірили алгоритмам штучного інтелекту.
У результаті з’ясувалося, що динаміка, регістр, ритм і гармонія грали ключову роль в прогнозуванні реакції слухача.
Результати МРТ-сканування показали, що музика надавала особливо помітний вплив на частини мозку, які обробляють інформацію від органів слуху, – це поперечна скронева звивина (також відома як звивина Гешля) і верхня скронева звивина. Зокрема, мозок реагував на чіткість пульсації, або силу удару. (На основі метричної пульсації вибудовується ритм.)
Автори також виявили, що зміна динаміки, ритму, тембру, а також введення нових інструментів викликає сплеск реакції в позначених звивинах. Іншими словами, важливе значення має той чи інший контраст.
Таким чином, прослуховування цілого альбому в стилі блек-метал, який незмінно звучить голосно, ймовірно, не викличе настільки потужної реакції, як, скажімо, пісня “Нірвани” Smells Like Teen Spirit, де присутні явні контрасти, наводять приклад дослідники.
Між тим шкірно-гальванічна реакція добровольців посилювалася при вступі нового інструменту або наростанні сили звуку (крещендо).
Крім того, найбільш стимулювальним (в тому числі емоції) моментам передувало підвищення рівня складності твору. По суті, чим більше інструментів звучало, тим більше людей продемонстрували емоційний відгук (пов’язаний з журбою чи радістю, залежно від “настрою” твору).
При цьому зміна гучності, темпу і тональності корелювало з підвищенням частоти серцевих скорочень слухачів.
І ще одне цікаве спостереження: сумні емоції в учасників викликала музика в тональності соль-мінор, а найсумнішою нотою в цій тональності виявилася фа-діез (F#).
Автори впевнені, що дослідження такого роду будуть корисні при складанні списків музичних творів для занять спортом, релаксації і медитації, а також терапевтичного застосування.
Надалі команда має намір з’ясувати, які музичні твори дозволяють маніпулювати людськими емоціями найбільш ефективно і наскільки добре композиторам вдається “передавати” слухачам їх музику той чи інший настрій.