У сучасних розвинених країнах одноразові підгузники полегшують матусям догляд за малюком з перших днів життя, тому питання про привчання дитини до горщика на час втрачає свою актуальність. Тим не менш, справляти потребу самостійно – завдання кожної здорової людини, тому давайте розберемося, коли і яким чином знайомити дитину з реаліями дорослого життя.
Оптимальні рішення
Розглянемо три основні думки.
Деякі мами і тата – прихильники органічного батьківства – починають тримати малюка над будь-якою широкою і глибокою ємністю буквально з перших днів від народження, щоб уникнути застосування підгузників і пелюшок, навчити справлятися куди личить.
Друга група батьків навчає малюка, коли він вже вміло сідає на попу (приблизно в семимісячному віці).
[ads2] Третю гіпотезу відстоюють більшість кваліфікованих лікарів-педіатрів. Вони пропонують приступати до процесу знайомства з горщиком в півтора-дворічному віці, коли мозок малюка усвідомлено контролює видільну функцію організму. Якщо немовля насильно змушувати сідати на горщик, може розвинутися стійкий опір і навіть фобія.Орієнтуйтеся на поведінку свого чада. Дорослішаючи, малюк сам почне копіювати батьків у всьому, навіть у відвідуванні туалету. Головне – не лаяти його за «промахи», а, навпаки, заохочувати за самостійність.
Якщо у малюка, всупереч старанням привчити його до горщика, не пропадає мимовільне сечовипускання у віці після 3 років вдень і 5 років вночі, варто задуматися і отримати консультацію лікаря.
Читайте також:
- Женская одежда оптом: как выбрать юбку или блузу
- Что такое клиентская база и как с ней работать
- Якісна білизна для чоловіків від магазину Men Box
Порядок дій
Якщо малюк з народження справляє нужду в марлеві або одноразові підгузники, в одну мить перевчити його пісяти і какати в “належне” місце не вийде.
Скористайтеся рекомендаціями, як правильно привчати до горщика:
- виробляйте звичку системно, а не періодичними експериментами;
- відмовтеся від використання підгузників;
- не сваріть малюка за проявляється інтерес до акту сечовипускання: йому важливо вивчити свої геніталії і безпосередній “процес”;
- горщик купуйте разом з малятком, орієнтуючись на практичність виробу і естетичний смак малюка;
- спостерігайте за поведінкою дитини: перед тим, як сходити «по-маленькому» або «по-великому», він може зачаїтися, напружитися, почервоніти, тужитися, сховатися у затишний куточок;
- надягайте на дитину зручні штанці або платтячко, особливо в домашній обстановці. Так їх легше зняти;
- привчайте до горщика без примусу, поступово;
- обов’язково висаджуйте дитину на горщик після кожного прийому їжі і сну, а також до і після прогулянки (на вулиці альтернативою дитячому унітазу стануть кущики);
- ласкаво хваліть кожну вдалу спробу, акцентуючи увагу на сухих і чистих трусиках (не давайте нагород, інакше в майбутньому дитина не захоче ходити в туалет «просто так»);
- не приступайте до процесу навчання, якщо малюк хворий або без настрою.
Такими нехитрими способами ви навчите дитину ходити в туалет «по-дорослому», а заодно заощадити чималу суму на покупку памперсів.
Порада наостанок: наберіться терпіння і на період навчання зніміть з підлоги перські килими. )))