Дослідникам з Великобританії та Канади нарешті вдалося класифікувати стародавню тварину Typhloesus wellsi, також відому як «інопланетна золота рибка». Найбільш ймовірно, що це вимерлий вид черевоногого молюска, що жив на Землі понад 300 мільйонів років тому. Стаття з результатами дослідження опублікована в журналі Biology Letters.
© alphynix.tumblr.com
Багато видів викопних — з унікальними і часом вкрай химерними формами тіла, відростками, плавниками або внутрішнім устроєм – важко піддаються науковій класифікації. Знайти їх правильне розташування на філогенетичному (еволюційному) дереві заважає відсутність будь-яких близьких аналогів з нині живих на Землі організмів.
Однак в останні роки вченим вдається скоротити кількість «непізнаних» викопних, більшість з яких знаходять в лагерштетах — особливих похованнях добре збережених скам’янілостей. У похованнях цього типу у організмів зберігаються не тільки тверді частини скелетів, а й сліди м’яких тканин. Все завдяки безкисневому середовищі з мінімальною кількістю бактерій, що затримує процеси розкладання.
Typhloesus wellsi – якраз одна з таких загадкових тварин, що жили більше 300 мільйонів років тому, в кам’яновугільний період. Перші скам’янілості знайшли в 1973 році у вапняку Ведмежої ущелини (Bear gulch Limestone) в Монтані, США. Відтоді вчені виявили кілька десятків зразків, проте точну класифікацію тварини за мало не 50 років так і не змогли провести.
Typhloesus wellsi з виділенням органу, що нагадує радулу. (b) – елементарна карта, що показує можливі сліди фосфатування м’язових тканин (червоний колір вуглецю, зелений колір фосфору). Крупним планом (C) та деталями (d) радулоподібного органу / © Morris S. C. and Caron J. B., Biology Letters, 2022
Через унікальну будову тіла T. wellsi прозвали “інопланетною золотою рибкою”. Зовні тварина дійсно віддалено нагадує рибу довжиною не більше дев’яти сантиметрів, але без зябер, очей, ануса, хорди або панцира. Єдина видатна риса, що дозволяла T. wellsi пересуватися в товщі води, – горизонтальний хвостовий плавець.
Анатомічні схеми та художня реконструкція Typhloesus wellsi / © Morris S. C. and Caron J. B., Biology Letters, 2022
Пара вчених з Кембриджського університету (Великобританія) і Королівського музею Онтаріо (Канада) вирішили ще раз уважно вивчити зразки «золотої рибки», що зберігаються в Королівському музеї. Досліджуючи внутрішній устрій T. wellsi, автори роботи виявили абсолютно нову особливість – зубчасту структуру в кишечнику тварини. Вона являє собою стрічку з двома рядами з 20 загнутих назад зубців в передній кишці істоти.
Такий пристрій і розташування органу дозволили дослідникам припустити, що T. wellsi був активним хижаком і полював, викидаючи цю стрічку в навколишню воду і захоплюючи нею здобич, прямо як це роблять ящірки. Подібний орган зустрічається у сучасних молюсків і називається радулою. Таким чином, автори дослідження вважають, що «інопланетна золота рибка» — не що інше, як середньопалеозойський пелагічний (тобто мешкає в товщі води, далеко від дна) черевоногий молюск.