Видання Scientific American днями опублікувало повідомлення Роберта Пломіна, який займає посаду заступника директора центру психіатрії в лондонському Кінгс-коледжі. Вчений підтвердив, що в даний час залежність інтелекту людини від його генів є загальноприйнятою в науковому співтоваристві. Наведемо розгорнутий варіант його нотатки.
Більше ста років вчені намагалися розібратися, чим визначаються інтелектуальні здібності людини, і, схоже, відповідь знайдена: відмінності в розумових здібностях людей — результат їх генетичних відмінностей.
Звичайно, такий висновок потребує уточнення. Мова йде про середні показники для всього людства — при порівнянні пари конкретних людей причини їх інтелектуальної нерівності можуть бути іншими. Нерідко, наприклад, людина не може реалізувати закладений генами потенціал через перенесену в дитинстві хворобу.
Говорячи про гени, ми маємо на увазі якості, які передаються від одного покоління до іншого за допомогою ДНК. Однак при цьому слід враховувати, що з трьох мільярдів пар основ ДНК лише 15 мільйонів (0,5%) визначають нашу індивідуальність — все інше є загальним для всіх homo sapiens. При оцінці розумових здібностей важливо також правильно вибрати мірило — деякі, наприклад, вважають інтелектом знання та вміння, отримані в школі. Визначаючи чий інтелект, більш доцільно враховувати загальні когнітивні здібності, які можна виміряти за допомогою широкого набору тестів.
Звичайно, гени вносять вагомий внесок у розвиток особистості, але є й інші важливі чинники. В даний час вчені впевнені, що половина відмінностей між людьми мають природу, відмінну від генетичної. Це підтверджується численними дослідженнями близнюків, що виросли в різних сім’ях.
В даний час зусилля вчених зосереджені на пошуку генів, що впливають на наш інтелект. За останніми даними, тисячі ділянок геному пов’язані з відповідними якостями.
Нещодавно були опубліковані цікаві дослідження, які показують, що вплив генів на інтелект з віком людини посилюється. У дитячому віці генетика на 20% визначає наші когнітивні здібності, в дитинстві — на 40%, а в зрілості — на 60%. Мабуть, така залежність пояснюється тим, що з плином життя людина знаходить область діяльності, в якій його генетичні переваги знаходять максимальну реалізацію.
Можливість передбачати інтелект ДНК може виявитися вельми корисною. Коли-небудь вчені зможуть детально пояснити механізм, що зв’язує наші гени, інтелект і мозок. Ми знайдемо способи запобігати рідкісні генетичні порушення, що викликають захворювання, які призводять до розумової відсталості, наприклад, синдром Дауна.