Новим керівникам венчурних фондів зараз пробитися майже неможливо, але Олаф Саккерс робить ставку на те, що зможе. Як пише TechCrunch, його фірма RedBlue Capital виросла з приблизно $5 млн у першому фонді до другого, який, за словами інвестора, становитиме щонайменше $50 млн.
Статистика для новачків невтішна. За даними PitchBook, у США фонди, що збирають уже четвертий чи наступні раунди, отримали 88,2% усіх венчурних грошей за перші три квартали року. На перші фонди припало лише 4,5%, а за дев’ять місяців закрилися всього 81 новий фонд. За оцінкою PitchBook, рік може стати найгіршим для дебютних менеджерів щонайменше за десятиліття.
Шлях Саккерса від антропології до автономних авто
Саккерс виріс у Південно-Африканській Республіці, вивчав антропологію у Принстоні з фокусом на глобальне здоров’я й політику в сфері охорони здоров’я, написавши дипломну про ВІЛ у своїй країні. Після університету він переїхав до Ізраїлю, де був призваний до Армії оборони Ізраїлю і, за його словами, працював «за столом», координуючи взаємодію з військовими США. Саме тоді його зацікавила тема автономних транспортних засобів.
Знайомство привело його до Майкла Ґраноффа (Michael Granoff), засновника венчурної фірми Maniv Mobility й раннього інвестора електромобільного стартапу Better Place. За словами Саккерса, Ґранофф, маючи власний капітал для інвестування, фактично взяв його на роботу одразу. Вони обоє тоді ще не були професійними венчурними інвесторами і «майже випадково» зібрали перший фонд, навчаючись у процесі.
Саккерс стверджує, що саме він щодня вів інвестиційний процес, спочатку підтримуючи ізраїльських засновників, які переносили кібербезпекові компетенції в автомобільну сферу, а згодом розширивши діяльність на США та інші ринки.
До 2021 року, за його словами, він уже мав рівну з партнерами частку в економіці Maniv, однак прагнув іншого — більш формалізованої та масштабованої моделі. Тоді він і заснував власну фірму RedBlue Capital, закривши перший фонд близько $5 млн у 2023 році.
Ставка на «реальну економіку» і дрібні чеки
Нині RedBlue інвестує в те, що Саккерс називає «реальною економікою»: робототехніку, логістику, виробництво та енергетику. Дійти до цієї точки, за його словами, було радше випробуванням витривалості, ніж просто вмінням продавати свою стратегію.
Найскладніше йому даються інституційні обмежені партнери — університетські фонди, пенсійні фонди та інші великі інвестори. Їхні чеки величезні порівняно з обсягом фонду RedBlue, а моделі управління ризиком налаштовані так, щоб насамперед «уникати нуля». Тому вони тяжіють до відомих брендів.
Саккерс порівнює це з засновниками компаній, які після одного успішного стартапу сприймаються як «неминучі переможці». Новачки ж стикаються з «гравітацією сприйняття», коли сильніший бренд буквально згинає поле на свою користь.
Відповідь RedBlue — дозволити результатам говорити за себе, хоч це і вимагає часу. «Це довгострокова гра з побудови довіри та демонстрації результатів», — каже він. Перший фонд став радше доказом концепції і був профінансований знайомими йому раніше обмеженими партнерами, зокрема сімейними офісами. У другому фонді, за його словами, вже беруть участь і сімейні офіси, і інституції.
Стратегія RedBlue — невеликі чеки по $50 000–100 000, здебільшого у ролі співінвестора в раундах, які очолюють інші фонди. Це дозволяє зробити більше угод і стати «останнім інвестором, якого беруть у раунд», обіцяючи практичну користь: знайомства з лід-інвесторами на кшталт Andreessen Horowitz і Thrive Capital та з потенційними клієнтами.
На думку Саккерса, засновники зазвичай мало очікують від венчурних інвесторів, тому RedBlue намагається перевершити очікування саме за рахунок підтримки.
Результати портфеля і відомі стартапи
За словами Саккерса, портфель виглядає багатообіцяюче. З 28 інвестицій 15, як він стверджує, уже отримали підвищення оцінки, а чиста внутрішня норма дохідності «значно перевищує 50%». Водночас фонд ще надто молодий: відбувся лише один вихід — acqui-hire, тож більшість прибутку наразі існує лише на папері.
Публічна інформація підтверджує частину його історії. Стартап HappyRobot, у який RedBlue інвестував на ранній стадії, в серпні залучив $150 млн у раунді Series C з оцінкою $1,2 млрд. Компанія Westmag, що виробляє двигуни для дронів і роботів і яку Саккерс підтримав на пре-сід стадії разом із Натом Фрідманом (Nat Friedman), у червні оголосила про сід-раунд $11 млн на чолі з Andreessen Horowitz.
Flai, стартап зі штучним інтелектом для автодилерів, після посівного раунду в 2025 році залучив $27 млн у Series A. А Humble Robotics — розробник безводійних вантажівок, у чий посівний раунд обсягом $24 млн увійшла RedBlue, нещодавно оголосив про $51 млн у Series A під проводом Obvious Ventures.
Дисципліна, база контактів та роль ШІ
Своєю перевагою Саккерс вважає дисципліну. RedBlue публікує аналітичні есе зі своєю інвестиційною тезою, наприклад про робототехніку, і працює на основі власноруч створеної бази даних. Її він побудував із допомогою Claude Code, аби фіксувати всі стосунки, нотатки зустрічей та зроблені знайомства.
Ця система дозволяє йому та єдиному штатному принципалу фірми, який базується в Нью-Йорку, працювати асинхронно. На його погляд, ШІ-агенти «безкорисні, якщо їм доводиться лише здогадуватися», тому вся інформація ретельно записується.
Модель RedBlue він протиставляє більш «ремісничому» підходу фонду Benchmark, який може собі це дозволити завдяки багаторічній репутації, якої в нього поки немає.
Довгі горизонти виходів для компаній «фізичного світу» його не лякають. Навіть фонд на $50–100 млн, за його словами, може продавати частки на вторинному ринку, не чекаючи повного екзиту кожної компанії.
Не все так погано для малих фондів
Загальна картина теж не цілком похмура. Дані компанії Carta показують, що невеликі венчурні фонди обсягом від $1 млн до $10 млн на верхньому кінці розподілу прибутковості (за показником net TVPI — загальна вартість до вкладеного капіталу) послідовно перевершують великі фонди на $100 млн+ у нещодавніх наборах.
Поки ж Саккерс продовжує «стукати у двері», знайомити між собою різні сторони угод і звертатися до журналістів, аби розповісти свою історію. Зробити помітний слід у галузі, де більшість ресурсів дістається небагатьом, непросто, але більш безпечну роботу він, за власними словами, серйозно не розглядав ніколи. У фіналі він підсумовує свою мотивацію просто: життя коротке, а жаль за втраченими можливостями може тривати вічно.