Говорячи про клейку стрічку, ми називаємо її звичним словом англійського походження «скотч» (`scotch` – шотландський). Однак, шотландці до виникнення клейкої стрічки ніякого відношення не мають. Зате мають американці, тому що саме житель США – музикант Річард Дрю став автором цього чудового винаходу в 1925 році. Як же це сталося?
Як і багато людей, Дрю влаштувався на черговий «підробіток»: у фірму, що займалася виробництвом наждачного паперу (раніше «Minnesota Mining and Manufacturing», нині – «3М»). Насьогодні «3М» – найбільша в світі компанія -виробник липкої стрічки. Крім того, компанія займається виробництвом такої необхідної продукції, як пакувальна стрічка, або по замовленню – фіремний , стретч-плівка і полімерна стрічка.
Одного разу, перебуваючи в автомайстерні, Річард відмітив, що майстри, які займаються фарбуванням автомобілів, відчували великі труднощі, коли наносили два різних шари фарби: смуги виходили неакуратними, нерівними, фарба змішувалася, а папір, який використовували майстри, щоб відокремити шари один від одного, відлущувалися разом з ним.
Читайте також: Світло перетворює звичайний клей в багаторазовий
Винахідливий Дрю одного разу приніс в майстерню клейку стрічку, ширина якої складала 2 дюйма (5 см.), з пластиром по краях. Але, вперше використовувана при фарбуванні, стрічка зібралася в складки. Це сталося від того, що пластир був наклеєний тільки по краях, а не по всій поверхні стрічки. У ті часи в багатьох країнах були поширені жарти на тему шотландської ощадливості, тому маляр, що наносив фарбу, розгнівано вигукнув: «Заберіть свою стрічку і їдьте до своїх шотландських босів (Scotch bosses), може бути, вони зроблять її більш клейкою!». Ось так у цього винаходу з’явилося вже звичне нам ім’я – «скотч» – спочатку для позначення скотча малярського.
На доопрацювання винаходу пішло кілька років, і ось в 1930 році в Чикаго була привезена пробна партія целофанового скотча. Менеджери відразу ж дали оптимістичні прогнози щодо реалізації цього винаходу. Перший випущений у продаж скотч був виготовлений з смол, каучуку і спеціальних масел на целофановій основі. Вже з самого початку своєї історії цей матеріал відрізнявся стійкістю до перепадів температур і водонепроникністю. Велике поширення на перших етапах своєї реалізації отримав скотч пакувальний. Його застосовували бакалійники, продавці випічки і м’яса, щоб упакувати свій товар.
Для американців скотч став «рятівною соломинкою» в роки Великої Депресії: його використовували і для пакування одягу, і для зберігання розбитих яєць, і для склеювання застарілих купюр, і для заклеювання тріщин в шибках, і для того, що відновити розірвані сторінки книг… Рік за роком у виробництво скотчу впроваджуються новації, випускаються різноманітні види і пристосування для різання (леза і інш.).