Нове дослідження, проведене групою австралійських вчених, показало, що хронічний біль пов’язаний з нижчим рівнем ключових нейромедіаторів в головному мозку. Дослідники вважають, що це хімічне порушення відіграє певну роль у появі тривоги та депресії, які зазвичай спостерігаються у людей, які страждають від таких станів.
“Хронічний біль — це більше, ніж просто неприємні відчуття”, – пояснює Сільвія Густін, старший автор нового дослідження. “Він може вплинути на ваші почуття, переконання і на те, хто ви є. Ми вперше виявили, що безперервний біль пов’язаний зі зниженням ГАМК (гамма-аміномасляна кислота), гальмівного нейромедіатора центральної нервової системи. Іншими словами, в мозку людини відбувається справжня патологічна зміна».
Дослідники набрали 24 учасники з хронічними болями й ще 24, у яких не було аналогічних випадків в анамнезі. У обох груп були виміряні рівні ГАМК в префронтальній корі. Як виявилося, у пацієнтів з хронічним болем були значно нижчі рівні життєво важливого нейромедіатора в порівнянні з контрольною групою. Цікаво, що рівні ГАМК були низькими в групі хронічного болю, незалежно від типу неприємних відчуттів.
“Зниження рівня ГАМК означає, що клітини мозку більше не можуть належним чином взаємодіяти один з одним», — говорить Густін. Попереднє дослідження, проведене цією ж групою вчених, показало, що у людей з хронічним болем також спостерігається низький рівень глутамату в префронтальній корі. Це може виражатися в підвищеному почутті страху і занепокоєння.
- Відвідування сауни захищає від ранньої смерті
- На боротьбу з малярією кинуть генетично модифікованих комарів
- Читаємо етикетку крему. Як вибрати те, що підходить саме вам?
Дослідники відзначають, що отримані результати не свідчать про причинно-наслідковий зв’язок між хронічним болем і дисбалансом нейромедіаторів. Однак, Гастин висуває гіпотезу про ймовірний механізм, за допомогою якого біль може викликати ці зміни в мозку.
“Все починається зі стресу”, – пояснює вона. “Коли хтось відчуває біль, це підвищує рівень гормонів стресу, таких як кортизол, який може викликати значне збільшення глутамату. Це відбувається під час початкової, гострої стадії болю». Ймовірно, імунні клітини в певних частинах мозку потім намагаються врегулювати ці нейромедіаторні порушення. Але це призводить до довгострокового зниження регуляції ключових нейромедіаторів, необхідних для управління емоційною поведінкою.
«В результаті цього порушення, у людини може втрачатися здатність відчувати позитивні емоції, такі як щастя, мотивація і впевненість, і їх нелегко відновити», — зазначають автори роботи.
Натхнення: www.popmech.ru