“Ми виявили, що чума набагато швидше поширюється в малонаселених куточках планети. Це стало великою несподіванкою для нас і може бути пов’язано як з тим, що в більш цивілізованих куточках Землі з чумою та її розповсюджувачами борються активніше, так і з тим, що її головними носіями виступають не щури і блохи, а самі люди”, — зазначають генетики.
Людство пережило кілька масштабних епідемій зі схожими симптомами, які описуються як “чума”. Першою з них стала так звана чума Юстиніана, що спалахнула в Візантії і в Середземномор’ї в середині VI століття і забрала життя понад 100 мільйонів осіб. Іншим схожим епізодом була середньовічна “чорна смерть”, яка знищила близько третини жителів Європи в середині XIV століття.
В останні кілька років генетикам вдалося витягти останки ДНК цих бактерій з костей їхніх жертв і довести, що всі вони викликалися різними, але схожими штамами однієї і тієї ж бактерії — Yersinia pestis. До того ж, генетики нещодавно з’ясували, що чума супроводжувала еволюцію людства протязі всього його розселення по Європі та Азії в останні десять тисяч років, періодично зникаючи і з’являючись.
З цієї причини, як пояснюють дослідники, вчені поділяють історію “взаємин” людей і чуми на кілька епох, так званих пандемій. Перша з них почалася і закінчилася в часи античності, друга – відноситься до епохи “чорної смерті”, а третя почалась у 1772 році після першого великого спалаху “сучасної” чуми в Китаї і триває донині.
Всі ці пандемії імовірно були спричинені різними штамами чумної палички, які припадають лише далекими родичами один одному і виробили різні механізми зараження людей і розповсюдження між новими носіями. Нещодавно ці уявлення були поставлені під сумнів після того, як палеогенетики знайшли сліди середньовічної “чорної смерті” в кістках жертв чуми, загиблих під час епідемії в Марселі в 1722 році.
Подібні міркування змусили Лея Сюя (Lei Xu) з Інституту зоології КАН в Пекіні (Китай) і його колег провести перший своєрідний “перепис” сучасних різновидів чуми, відкритих під час різних спалахів цієї хвороби в країнах Африки, Південно-Східної та Південної Азії за всю історію спостережень.
Порівнюючи набори дрібних мутацій в ДНК цих мікробів, вчені сподівалися скласти древо їх еволюції, виділити найбільш небезпечні з них і зрозуміти, як і з якою швидкістю зараз поширюється чума. До того ж, учені намагалися з’ясувати, які різні нові фактори, такі як глобальна торгівля і зміна клімату, впливають на здатність чуми захоплювати нові території і заражати нових жертв.
Цей аналіз виявив кілька несподіваних речей. Приміром, вчені з’ясували, що два штами чумної палички, 2.MED і 1.ORI3, поширюються в рази швидше, ніж інші різновиди Yersinia pestis. Це говорить про те, що вони виробили якісь нові механізми зараження та передачі до нових жертв, які допомагають їм швидше “освоювати” нові території.
До того ж, Сюй і його колеги виявили, що швидкість поширення чуми незвичайним чином залежала від середніх температур повітря. Вона швидше проникала на нові території в холодному і теплому кліматі, і найповільніше просувалася при температурі приблизно в 20 градусів Цельсія. Аналогічним чином, дощі прискорювали поширення чуми, а посухи – гальмували її.
З чим це пов’язано, вчені поки не знають, однак вони припускають, що зміни в кліматі і погоді можуть впливати на те, як часто блохи кусають щурів, що відбувається з мікробами всередині них і як часто вони проникають з комах в тіла людей і інших гризунів. Дощі, у свою чергу, можуть прискорювати ріст рослин, якими живляться щури, і сприяти зростанню їх чисельності.
Як сподіваються вчені, вивчення всіх цих незвичайних рис сучасної чуми допоможе ВООЗ та медикам з країн, де зараз присутній Yersinia pestis, краще боротися з поширенням цього мікроба і запобігти появі нової великої епідемії, враховуючи те, що всі кліматичні та демографічні фактори будуть сприяти прискореному поширенню чуми в найближчі роки.