Нове дослідження американських учених показало, що ті чи інші тканини організму посмертно були уражені SARS-CoV-2 абсолютно у всіх пацієнтів, які померли від Covid-19, хоча у прижиттєвих зразках плазми крові вірус виявили лише у третині випадків.
У препринт, який зараз проходить рецензування для публікації в журналі Nature, дослідники з Національних інститутів охорони здоров’я США проаналізували зразки тканин, взяті під час аутопсії 44 пацієнтів, які померли від коронавірусної інфекції в 2020 році. У деяких із них SARS-CoV-2 зберігався у життєздатному стані до 230 днів.
Як підкреслили автори, вони використали «комплексніший підхід» посмертного збору тканин, який проводили в першу добу після смерті (максимум — через 26,2 години). Вчені також застосували різні способи збереження тканин, насамперед миттєве заморожування – щоб максимально точно визначити реальне вірусне навантаження в них. Використовувалися як високочутливі модифікації ПЛР-методики, так і культуральний метод, тобто вирощування SARS-CoV-2 у спеціально призначених для цього клітинах.
Усі 44 особи, які зазнавали аутопсії (розтину), перебували в стаціонарах, смерть настала в середньому через 35,2 дня після госпіталізації, максимум через 230 днів. Сероконверсію (формування антитіл до SARS-CoV-2) вдалося зафіксувати у 38 випадках. 29,5% учасників когорти — жінки, медіанний вік — 59,2 року.
Усі пацієнти були важкими, з різною супутньою патологією, як мінімум одне фонове захворювання було у 95,5% випадків. Найчастіше зустрічалися артеріальна гіпертензія (54,5%), ожиріння (52,3%) та хронічні захворювання дихальної системи (34,1%). При цьому 81,8% встигли побувати на ШВЛ, 22,7% – на ЕКМО, 40,9% – на діалізі.
- Медики розповіли про рідкісну алергії на воду у людей
- Біоінженери створили бактерії, здатні виявляти пухлинну ДНК
- Сяючі клітини і камера допоможуть хірургам видалити ракову пухлину до кінця
РНК коронавірусу вдалося виділити у 97,7% зразках, взятих з респіраторних шляхів, у 86,4% – з лімфовузлів, у 79,5% – з тканин серця та судин. Крім того, виділили генетичний матеріал збудника з нирок, ендокринних залоз, репродуктивних органів, м’язів, шкіри, жирової клітковини, периферичних нервів, утворень та рідин ока. У 90,9% зразків він виявлявся й у мозку. При цьому у прижиттєвих зразках плазми крові пацієнтів вірус виявили лише у 12 випадках, а посмертно ті чи інші тканини були уражені абсолютно у всіх учасників.
“Наші результати в сукупності показують, що, хоча найбільший тягар SARS-CoV – 2 припадає на верхні дихальні шляхи і легені, вірус може поширюватися на ранніх етапах інфекції і інфікувати клітини по всьому тілу, в тому числі по всьому мозку. У той час як попередні дослідження вважали, що поширення вірусу відбувається через трафік клітин через повідомлення про неможливість культивування вірусу з крові, наші дані підтверджують ранню фазу віремії, під час якої відбувається поширення збудника по всьому організму», – роблять висновок автори.
Вони підкреслюють, що коронавірус здатний проникати через гематоенцефалічний бар’єр, причому це може відбуватися на ранніх стадіях, коли Covid-19 тече безсимптомно або з легкими проявами. Також можливе тривале персистування вірусу в деяких тканинах, хоча людина в такому випадку залишається незаразною (подібні процеси раніше описували і для кору). Не виключено, що ця інформація може пролити світло і на постковідний синдром, природа якого поки вивчена досить погано.
Натхнення: naked-science.ru