Французькі та американські зоологи проаналізували тисячі годин спостережень за агресивною поведінкою дорослих самців шимпанзе та бонобо в дикій природі. Результати кількісного порівняння, як зазначають автори, їх здивували.
Людина, вивчаючи агресію свого виду, змушена спостерігати і за своїми найближчими родичами – людиноподібними мавпами шимпанзе і бонобо. Антропологи та приматологи часто дивляться на поведінку цих приматів з погляду еволюції воєн і конфліктів. Наразі наукова спільнота знає, що в поведінці цих приматів багато відмінностей.
Відомо, що самці звичайних шимпанзе(Pan troglodytes) здатні вбивати своїх родичів у конфліктах, але в бонобо(Pan paniscus) такої жорстокості не фіксували. Через їхню миролюбність – зокрема до незнайомців – бонобо називають “мавпами-хіпі”, а популярні книги приматолога Франса де Вааля закріпили за ними тезу “займайтеся коханням, а не війною”.
Також у цих видів по-різному влаштована ієрархія: самці звичайних шимпанзе часто примушують самок до статевого акту, тоді як у бонобо домінують самиці, і агресія самців щодо них зустрічається рідше. Однак кількісну різницю агресивної поведінки між двома видами раніше не вивчали.
Група дослідників зі США та Франції вирішила порівняти рівень чоловічої агресії в громадах бонобо в заповіднику Коколопорі (Kokolopori) в Демократичній Республіці Конго і шимпанзе в Національному парку Гомбе в Танзанії. На основі 14-річних спостережень за приматами віком до 12 років автори підрахували кількість їхніх агресивних дій – як контактних (удар, укус та інше), так і безконтактних (наприклад, переслідування). Результати наукової роботи опубліковані в журналі Current Biology.
За 2047 годин спостережень за 12 самцями бонобо зоологи зафіксували 521 прояв агресії, 77 (14,8%) з яких були контактними. А 14 самців шимпанзе за 7309 годин здійснили 654 агресивні дії, з яких 99 (15,1%) були контактними.
Автори зробили висновок, що самці бонобо демонстрували агресивну поведінку втричі частіше, ніж шимпанзе. Причому найчастіше конфлікти траплялися тільки між самцями, а в шимпанзе навпаки – частіше діставалося самкам. Також самці звичайних шимпанзе частіше проявляли саме коаліційну агресію, об’єднуючись проти спільних конкурентів.
Модель конфліктів у бонобо була влаштована інакше: це були сутички, де кожен сам за себе, і найчастіше агресію до самців проявляли саме самки, так влаштовані їхні спільноти. Однак самці, які займають домінуюче становище серед конкурентів, домагалися більшого репродуктивного успіху, ніж інші, – у цьому вони з шимпанзе схожі.
Одна з можливих причин, через які самці бонобо демонстрували агресію значно частіше, ніж шимпанзе, може полягати в різній природі агресії у цих двох близькоспоріднених видів. У звичайних шимпанзе є щось на кшталт людської практики воєн і боротьби за владу. Наприклад, загони їхніх самців можуть надовго залишати стійбище для стеження й атак на самців іншої групи шимпанзе з подальшим викраденням їхніх самок. Під час “внутрішньополітичної” боротьби колишній ватажок групи шимпанзе може бути вбитий конкурентами. Задокументовано, що самці-переможці каструють самців-переможців, які програли, а потім вбивають і з’їдають їх.
У бонобо немає вбивств родичів (як мінімум, вони не зареєстровані). Таким чином, у них агресія одного самця щодо іншого має радше демонстраційний характер. Для них не існує ризиків опинитися кастрованим, убитим або з’їденим у разі прояву агресії, що може знижувати “поріг насильства” в їхньому середовищі, як порівняти зі звичайними шимпанзе.