Промислова революція докорінно змінила життя в Англії, але її наслідки для здоров’я людей були тяжкими: виснажлива праця, тісні й вологі оселі, забруднене повітря. На цьому тлі діти масово страждали від рахіту — хвороби, за якої кістки погано мінералізуються через нестачу вітаміну D. Однак новий аналіз поховань у квакерському цвинтарі на північному сході Англії свідчить, що промислова революція була не єдиною причиною цієї епідемії.
Як пише видання Popular Science, археологи дослідили зуби людей, похованих у XVIII–XIX століттях, і дійшли висновку, що зменшення ультрафіолетового (УФ) випромінювання під час завершальної фази Малого льодовикового періоду посилювало дефіцит вітаміну D у дітей.
Як клімат і вулкани вплинули на вітамін D
На відміну від сучасної кліматичної кризи, Малий льодовиковий період люди не спричинили. Це був тривалий період похолодання приблизно з XIII до XIX століття, пов’язаний із частішими виверженнями вулканів і зниженою сонячною активністю. Разом ці фактори зменшували кількість сонячного світла, зокрема УФ-променів, від яких залежить синтез вітаміну D у шкірі людини.
Малий льодовиковий період добре задокументований у хроніках, але зазвичай його розглядають через вплив на клімат і врожаї. Команда археологині Еллен Кендалл (Ellen Kendall) з Даремського університету вирішила з’ясувати, чи відобразилися ті ж кліматичні зрушення безпосередньо на тілах людей, які тоді жили.
«Біоархеологи вивчають здоров’я за людським скелетом. Для цього доводиться враховувати політичні, екологічні, харчові, соціальні та інші чинники», — пояснює Кендалл. На її думку, вплив клімату на організм людини в епоху промислової революції досі недооцінювали.
Зуби як архів дитячих хвороб
Дослідники проаналізували 30 зубів 21 людини, похованої на квакерському цвинтарі між 1711 і 1829 роками. Особливу увагу вони приділили проблемам мінералізації — зокрема недостатній кальцифікації внутрішніх шарів зуба, так званого дентину.
Дефіцит кальцифікації може виникати з різних причин, але коли в дентині чергуються шари добре й погано мінералізованої тканини, біологи підозрюють саме нестачу вітаміну D. Зуби ростуть за передбачуваним графіком, тому за їхньою будовою можна визначити, у якому віці виникали проблеми.
Команда Кендалл встановила, що більшість дефектів дентину припадає на період немовлячого й дитячого віку. На поверхні зубів були помітні кілька смуг темних, хвилястих дефектів уздовж довжини коронки — це ділянки, де тканина формувалася неправильно через нестачу вітаміну D.
Квакерські архіви допомогли зв’язати зуби з вулканами
На цьому багато досліджень могли б завершитися, але в цьому випадку вченим допомогли надзвичайно докладні історичні записи. Квакери були відомі своєю педантичною документацією, що робить їх важливим джерелом відомостей не лише про власну спільноту, а й про історію північного сходу Англії загалом.
Дослідникам не вдалося зіставити конкретні зуби з конкретними людьми, однак архівні дані дозволили оцінити ситуацію в ширшій громаді. Із 109 осіб, для яких вдалося встановити роки народження, 91 народився протягом десятиліття після великого виверження вулкана. З них 41 з’явився на світ у періоди, коли активні виверження збігалися зі зниженою сонячною активністю.
Ці статистичні співпадіння вказують, що природні фактори — вулканічний попіл в атмосфері та слабше сонячне випромінювання — могли додатково зменшувати УФ-опромінення, необхідне для синтезу вітаміну D. Для дітей, які й так жили в умовах забруднених промислових міст і часто проводили мало часу на відкритому повітрі, це означало ще вищий ризик рахіту.
Не один винуватець, а складна взаємодія факторів
Кендалл і її колеги не заперечують, що промислова революція сильно погіршила здоров’я людей. Вони не стверджують, що її вплив був меншим, ніж вважалося раніше. Натомість дослідники наголошують: природні кліматичні коливання посилювали вже наявні проблеми, створені урбанізацією, бідністю й забрудненням.
У подібних історичних ситуаціях рідко можна назвати одного «винуватця». Визнання ширшого контексту — від економічних умов до вулканічної активності — дає більш повну й нюансовану картину минулих підйомів і криз.
За словами Кендалл, людство — це складна система, у якій біологія, культура й довкілля постійно взаємодіють. Жоден із цих компонентів не домінує повністю, і саме їхня взаємодія формує як повсякденне життя, так і вразливість до хвороб у різні історичні епохи.