Маршрут переходу військ Ганнібала через Альпи залишається загадкою вже тисячі років. Перші явні вказівки на нього вдалося отримати лише недавно, вивчивши сліди масового водопою, які близько 220 р. до н. е. могла залишити лише багатотисячна армія. Автори знахідки розповідають про це у статтях, опублікованих журналом Archaeometry.
В ході Другої Пунічної війни Стародавній Рим пережив одне з найнебезпечніших у своїй історії вторгнень. В 218 р. до н. е. карфагенський полководець Ганнібал, рухаючись з Іспанії, зумів перевалити через Альпи з 30-тисячною армією, з 15 тисяч коней і мулів, і навіть 37-ма бойовими слонами, вийшовши на територію Апеннінського півострова. Цей маневр поставив молоду Римську республіку на грань загибелі і став одним з найзнаменитіших у військовій історії. Однак маршрут, яким рухався Ганнібал зі своєю армією, досі залишається загадкою.
На цей рахунок висунуто чимало гіпотез, деякі з них знайшли непогані підтвердження в літературі і прийняті багатьма фахівцями. При цьому жодна з них поки не підкріплена гідними археологічними даними. Перше таке свідоцтво отримала версія, яка досі залишалася на периферії: свідчення давньої стоянки і водопою, де тамували спрагу тисячі коней, вказують на дорогу Коль де ла Траверсет між сучасними Греноблем і Турином. Розташована південніше від інших претендентів на «стежку Ганнібала», вона помітно більш висотна і труднопрохідна. Тому з 1974 р., коли Гаван де Бер (Gavin de Beer) озвучив таку гіпотезу, Коль де ла Траверсет не отримала широкої підтримки.
Все може змінити нова робота, проведена великою міжнародною групою вчених із США і Канади, Великобританії, Франції та інших країн Європи. Вчені відзначають, що полководець міг вибрати більш важкий південний маршрут, оскільки на ньому легше прогодувати тварин, а армія може не побоюватися постійних нападів галльських племен. Вони відзначають і деякі особливості високогірного Коль де ла Траверсет, які збігаються зі збереженими описами очевидців походу. Але головне, автори наводять досить вагомі результати вивчення відкладень у невеликої болотистої водойми на півдні долини Валле-дель-Гуіл, через яку на висоті близько 3 тис. м проходить дорога.
У двох статтях автори наводять цілий масив доказів, що свідчать про наявність тут «масових тваринного посліду» (Mass Animal Deposition, MAD), радіовуглецеве датування яких дозволило віднести їх до 220 р. до н. е., давши майже точне співпадання з документованим часом походу Ганнібала. У них відзначається різкий пік вмісту органічних речовин, серед яких пилок осокових (Cyperaceae) рослин, якими могли харчуватися травоїдні тварини. В цих рештках автори виділили «біомаркери», характерні для фекалій, а також великі кількості клостридій (Clostridium), широко поширених бактерій шлунково-кишкового тракту ссавців.
За оцінкою вчених, такі рясні сліди не могли залишити випадкові кочуюючі групи або сезонні міграції пастуших стад. Дорога занадто незручна для таких переходів, і зустріти людей і тварин в такій кількості тут практично неможливо. Ще менш ймовірно, що такий рідкісний випадок припав саме на роки Другої Пунічної війни – так що розумно припустити, що сліди могла залишити саме армія Ганнібала, яка зупинилася в долині на водопій.
Втім, для остаточної впевненості потрібні додаткові роботи у водойми, насамперед, археологічні. Якщо тут зупинялася на відпочинок велика армія, то цілком можна розраховувати на виявлення артефактів того часу – пряжок і шпильок, монет і зброї. Крім того, великі надії автори пов’язують з подальшими генетичними дослідженнями органічних решток. Можливо, вдасться отримати більше інформації про бактерій і паразитів, залишених тваринами 2200 років тому. Вони можуть вказати на присутність коней, слонів, а може бути, і встановити їх походження.
Натхнення: earth-chronicles.ru