За час тривалої і монотонної полярної експедиції гіпокамп стає менше в розмірах.
©Alfred Wegener Institute, St. Cristman
Тривалі полярні експедиції — непросте випробування для організму і психіки. Ізоляція, обмеженість в спілкуванні, монотонний пейзаж, одноманітність — все це не кращим чином позначається на житті, і мозок полярників навіть трохи зменшується в розмірах. Про це німецькі вчені повідомляють в статті, опублікованій в New England Journal of Medicine.
Стан і його колеги в складі команди з восьми вчених, техніків і кухаря провели 14 місяців на антарктичній станції Ноймайер-III. На літній час їх відвідували інші колеги, однак в іншому група залишалася ізольованою, провівши так і довгу полярну зиму, коли температури падали нижче мінус 50 °С і залишити станцію навіть при необхідності було б неможливо.
Досліди на тваринах показують, що такі умови можуть призводити до зниження функцій гіпокампу — області мозку, залученої в роботу механізмів пам’яті і навігації. Нові спостереження, проведені Олександром Станом і його колегами, підтвердили, що люди реагують на них аналогічно. За допомогою МРТ вчені досліджували мозок учасників експедиції до і після перебування на полярній станції. Такі ж контрольні виміри проводилися для людей того ж віку і статі, які жили звичайним життям на Великій землі. В середньому за час ізоляції полярників їх гіпокамп став на сім відсотків менше, ніж в учасників контрольної групи.
У схожих умовах виявляються космонавти під час довготривалих пілотованих місій, і чим ближче перспективи далеких перельотів, освоєння Місяця і Марса, тим актуальніше питання про те, як організм реагує на умови монотонної ізоляції.
Натхнення: naked-science.ru