За даними ВООЗ, сьогодні понад мільярд людей у світі страждають на ожиріння. Дослідження не раз показували, що це складне захворювання, пов’язане в декого з генетикою. Тепер учені з’ясували, що людям із генетичними передумовами до надлишкових жирових відкладень в організмі потрібен набагато активніший спосіб життя, ніж зазвичай, щоб не допустити розвитку ожиріння.
Нове дослідження, опубліковане в журналі JAMA Network Open, провели фахівці медичного центру при Вандербільтському університеті (штат Теннессі, США). У його рамках вчені зіставили дані про фізичну активність із результатами клінічних і генетичних аналізів понад 3000 осіб, які з травня 2018-го по липень 2022 року брали участь в американському дослідницькому проєкті в галузі охорони здоров’я All of Us Research Program. Застосувавши до цих відомостей методи статистичного аналізу, медики простежили зв’язок між генетичною схильністю до ожиріння і обсягом фізичної активності, який необхідний для зниженого ризику ожиріння.
До вибірки увійшли учасники європейського походження, які користувалися персональними трекерами активності та не страждали на ожиріння протягом першого пів року після початку її відстеження. Серед них 73% (2216 осіб) становили жінки, а 27% (835 осіб) – чоловіки. Вік учасників варіювався від 36 до майже 63 років (середнє значення – 52,7 року), в етнічному складі переважали білошкірі (95%).
У період спостережень, який у середньому тривав понад п’ять років, учасники робили по 8326 кроків на день (медіанний показник). Дослідники встановили, що ожиріння частіше розвивалося у людей із сильною генетичною схильністю до зайвої ваги, яка виражалася у високих оцінках за шкалою полігенного ризику підвищеного індексу маси тіла (BMI PRS). Частота випадків у таких учасників сягала 43% проти 13% у групі з низькими балами за цією шкалою.
Медики підрахували, що найсхильнішим до повноти потрібно було б проходити в середньому на 2280 кроків на день більше, тобто робити понад 11 тисяч кроків, щоб ризик ожиріння в них опустився до рівня учасників із групи із середньою схильністю до зайвої ваги.
Крім того, аналіз показав, що чим вищий вихідний індексу маси тіла у людей з вираженими генетичними передумовами до повноти, тим більше зусиль потрібно для зниження ризику ожиріння.
Нагадаємо, індекс маси тіла, або ІМТ (body mass index, BMI), розраховують за формулою вагу, поділену на квадрат зросту в метрах. Він дає змогу оцінити, наскільки маса людини відповідає її зросту. Здоровим прийнято вважати ІМТ від 18,5 до 24,9. Якщо показник більший за 25, це свідчить про надмірну вагу, а рівень вище 30 відносять до ожиріння.
Отже, щоб зрівнятися за ступенем ризику ожиріння з учасниками з групи з низькою схильністю до цього стану, людям із сильною генетичною схильністю до надлишку жиру в організмі та базовим показником ІМТ 22 потрібно було б проходити на 3460 кроків на день більше за зареєстрований рівень у 8326 кроків. За вихідного ІМТ у 24, 26 або 28 одиниць потрібно було додатково 4430, 5380 або 6350 кроків на день, вирахували дослідники. У найвищій точці це понад 14 500 кроків, або 11 з гаком кілометрів.
Наскільки це досяжно – окреме питання. Звичайно, для цілеспрямованої людини завдання цілком здійсненне. Проблема в тому, що в реальності більшість людей не мають часу, та й бажання для такої тривалої ходьби, причому щоденної. Проте вчені зазначили, що їхні результати важливі, оскільки вказують на необхідність врахування генетичних особливостей під час складання рекомендацій щодо фізичної активності.