З медичної точки зору безпліддя — це діагноз, у якого є певні критерії. Його ставлять не одній людині, а парі, якщо партнери не можуть зачати дитину протягом року при регулярному статевому житті. Але навіть з таким діагнозом шанси завести дітей все ж досить високі. Розповідаємо, що потрібно знати про безпліддя і які стереотипи навколо нього існують.
Причини жіночого безпліддя
- Непрохідність, або відсутність маткових, або фаллопієвих труб, в які яйцеклітина потрапляє після овуляції та в яких зустрічається зі сперматозоїдами. У дистальних відділах маткових труб відбувається зустріч і злиття сперматозоїда з яйцеклітиною, тобто відбувається запліднення, в результаті якого утворюється ембріон. Ембріон рухається по трубі в порожнину матки завдяки скороченням м’язової стінки труби (перистальтиці) і віям (епітелій, що вистилає трубу зсередини), які «женуть» ембріон в матку. Непрохідність маткових труб, як правило, є результатом спайкового (злипливого) процесу, до якого призводить запалення труб (сальпінгіт). Іноді це результат стерилізації жінки (перев’язки або перетинання маткових труб). Відсутність маткових труб спостерігається після хірургічного видалення труби, наприклад, у зв’язку з позаматкової (трубної) вагітністю або гнійним процесом в ній (пиосальпінкс).
- Спайковий процес у малому тазі (перитонеальний фактор безпліддя) є наслідком операцій, запального процесу, ендометріозу. Спайки можуть огортати яєчник або розташовуватися між трубою і яєчником, перешкоджаючи потраплянню яйцеклітини в трубу. При поєднанні трубного і перитонеального фактора говорять про трубно-перитонеальне безпліддя.
- Ендокринні (гормональні) порушення можуть бути наслідком патології яєчників (їх виснаження, синдрому полікістозних яєчників і ін.) і інших ендокринних (гіпоталамуса, гіпофіза, надниркових залоз, щитовидної залози) і ендокринних органів (печінки, нирок і інших). До ендокринної безплідності можуть призводити порушення обмінних процесів, психічний стрес та інше. Чим би не була викликана ендокринне безпліддя, його ключовим моментом завжди є злам механізму овуляції (ановуляція).
- Патологія або відсутність матки — патологія органу, в якому відбуваються імплантація ембріона і виношування плоду. Патологія матки може бути вродженою (внутрішньоматкова перегородка, дворога матка, подвоєння матки та ін.) І придбаної (видалення або рубці на матці після операцій, міома матки, ендометрит, аденоміоз, поліпоз, гіперплазія ендометрію й ін.).
- Ендометріоз, який виражається в розростанні слизової матки (ендометрія) за її межами. Між осередками ендометріозу виникають спайки, які є причиною трубно-перитонеального безпліддя.
- Імунологічне безпліддя пов’язане з наявністю у жінки антитіл до сперматозоїдів (антиспермальних антитіл).
- Хромосомна патологія може призводити до стерильності жінки.
- Психологічне безпліддя розглядається як результат усвідомленого або неусвідомленого небажання жінки мати дитину. Іноді це страх перед вагітністю і пологами, іноді небажання мати дитину від даного чоловіка, іноді опір змінам зовнішності, до яких може привести вагітність, і так далі.
Лікування безпліддя
З медичної точки зору безпліддя — це діагноз, у якого є певні критерії. Його ставлять не одній людині, а парі, якщо партнери не можуть зачати дитину протягом року при регулярному статевому житті (тобто при заняттях сексом 2-3 рази в тиждень) без запобігання. Якщо партнери старші 35 років, то вистачає і пів року.
На практиці перша постановка діагнозу швидше означає, що є проблема, і з нею потрібно розбиратися. Перш за все — пройти обстеження, щоб виявити причину. Причому це стосується обох партнерів.
Чоловіче здоров’я стає причиною безпліддя так само часто, як і жіноче — в 35% випадків. А у 20% випадків проблеми виявляють в обох відразу.
Безпліддя неясного генезу
Діагноз «безпліддя неясного генезу» (ідіопатичне безпліддя) встановлюють, коли при всебічному обстеженні обох партнерів не виявлено ніяких причин для безпліддя.
Обидва партнери по укладенню здорові, але вагітність не наступає. Ця ситуація досить поширена (близько 5-7% всіх безплідних пар) і пов’язана з неможливістю визначити всі можливі причини збою в репродуктивній системі партнерів засобами сучасної медицини.
Наприклад, неможливо встановити біохімічні порушення рецепторів оболонки яйцеклітини (що перешкоджають проникненню сперматозоїда) засобами медичного обстеження. Такі порушення іноді виявляються непрямим шляхом при проведенні процедури екстракорпорального запліднення .
Дуже часто замість причини безпліддя неясного генезу встановлюються уявні причини безпліддя, усунення яких виявляється неефективно.
- Несумісність
Нерідко причина «неясного» безпліддя криється в біологічній або імунологічної несумісності пари. Найнадійнішим підтвердженням такої форми безпліддя є ситуація, при якій подружня пара протягом тривалого часу не може досягти вагітності, але після розлучення у кожного з колишнього подружжя швидко з’являються діти в нових сім’ях.
Для виявлення несумісності пари існують різні спроби. Найбільш поширені – «Посткоїтальний тест» і проба Курцрока-Міллера.
Посткоїтальний тест виконується через 9 годин після статевого акту. З шийного каналу беруть зразок слизу і оцінюють в ньому кількість і рухливість сперматозоїдів. При пробі Курцрока-Міллера взаємодія слизу сперматозоїдів відбувається на склі, причому можна оцінити взаємодію слизу зі спермою як чоловіка, так і донора.
Для виключення помилки проби треба проводити максимально близько до дня овуляції у жінки. При цьому жінка не повинна приймати препарати, що змінюють властивості слизу. Найчастіший такий препарат — кломифен, на тлі якого результати тестів спотворені.
Подолати несумісність пари можна шляхом внутрішньоматкової інсемінації після перевірки прохідності маткових труб.
Які шанси вилікуватися при такому діагнозі?
Вилікувати безпліддя можна в 90% випадків. У тому випадку, якщо в організмі стався гормональний збій, його можна усунути ліками, а непрохідність труб і ерозію шийки матки прибрати за допомогою операції.
Також існує штучне запліднення. У партнерів забирають клітини та проводять запліднення в пробірці. В матку переноситься вже отриманий ембріон, підрощених до стану групи клітин.
35% випадків безпліддя у жінок відбувається через пошкодження маткових труб. Це передбачає закупорку труб через інфекцію або ендометріоз. Також існують фактори, які впливають на очеревину (слизову оболонку таза і живота).
25% безпліддя у жінок пов’язано з овуляцією. Ще чверть всіх жінок, які мають проблеми із зачаттям, можуть зв’язати своє безпліддя з проблемами при овуляції.
60% жінок, у яких трапляються викидні, мають шанси надалі успішно завагітніти.
- Вчені розповіли, що вівсянка не підходить для сніданку
- Стресом можна заразитися
- Фахівці розробили новий метод лікування психічних захворювань
Також втрата ваги від 5% до 10% може значно поліпшити овуляцію і вагітність у жінок, які страждають ожирінням. Ожиріння також може викликати підвищений ризик викидня і знизити успішність лікування безпліддя.
Менш як 3% пацієнтів з безпліддям потребують передових методів лікування, таких як ЕКО. З того часу як в кінці 1970-х років вперше було проведено ЕКО, технічний прогрес різко підвищив імовірність якісного проведення процедури. Успішність процедури зросла з 5% до більш ніж 45%.
Психологічне безпліддя
Коли причину безпліддя знайти не вдається (таке буває в 10% випадків), лікарі часто говорять про психогенні чинники — хронічному стресі, тривожних і депресивних розладах.
Наприклад, у жінок з симптомами депресії шанси на зачаття в одному циклі знижуються на 38%. Інше дослідження показало, що жінкам, у слині яких був підвищений рівень біохімічних маркерів стресу, потрібно на 29% більше часу, щоб завагітніти.
Хронічні стресові фактори (жорстоке поводження в сім’ї, важкі хвороби, погані умови життя) можуть привести до пригнічення функції яєчників. Якість сперми у чоловіків також може погіршитися через стрес і перевтому.
При цьому, як показують інші дослідження, на шанси зачаття впливає і сама постановка діагнозу «безпліддя». Партнери турбуються вже через те, що довго не можуть зачати, і це може додатково ускладнити ситуацію.
Чи впливає на безпліддя велика кількість сексуальних партнерів?
Безпосередньо одне з іншим не пов’язано. Але нерідко гінекологи розглядають часту зміну партнерів як фактор ризику.
Своєю чергою, такі ЗПСШ, як гонорея і хламідіоз, можуть вплинути на здатність до зачаття. Хламідіоз особливо підступний, тому що часто протікає безсимптомно: 70% жінок з хламідіозом не мають симптомів, не звертаються за лікуванням.
ЗПСШ можуть викликати позаматкову вагітність, рубцювання маткових труб і додаткові репродуктивні проблеми, а також безпліддя, якщо їх не лікувати.
Аборт і безпліддя
Аборти поділяються на безпечні та небезпечні. Безпечним називається аборт, який проводиться за участю кваліфікованого фахівця (лікаря, акушерки, медичної сестри) за допомогою схвалених і рекомендованих методів і в потрібному для цього медичному закладі.
Аборт вважається небезпечним, якщо проводиться людиною без медичної освіти або не мають необхідної підготовки, в антисанітарних умовах або його виробляє сама жінка.
Небезпечні аборти призводять приблизно до 70 тис. жіночих смертей і близько 5 млн інвалідностей в рік в усьому світі. При безпечному аборті ризик ускладнень значно нижчий. Самі методи безпечного аборту також розрізняються по ймовірності ускладнень.
Крім того, ймовірність ускладнень залежить від якості проведення процедури та терміну вагітності. Легальні аборти, проведені в розвинених країнах, належать до числа найбезпечніших процедур в сучасній медичній практиці.
Якщо лікарі суворо дотримувалися протоколу, а під час операції не було ускладнень, шанси на подальше зачаття не знижуються. Варто враховувати, що 45% всіх абортів у світі проводяться небезпечним способом, і це впливає на статистику.
В ході аборту підвищується ризик інфікування або внутрішньої кровотечі, а це, своєю чергою, знижує шанси завагітніти знову.
Натхнення: hightech.fm