Екологія

Мікропластик із навколишнього середовища проникає в морепродукти

Дослідження мікропластику в морепродуктах Орегону виявило значну кількість забруднювальних частинок у їстівних тканинах риб і ракоподібних, що підкреслює необхідність розробки технологій для зменшення цього явища.

Команда провела кількісну оцінку антропогенних частинок, які вони виявили в їстівних тканинах шести видів, що мають економічне або культурне значення в Орегоні (за годинниковою стрілкою зліва вгорі): Чавичі, тріски, чорного окуня, рожевої креветки, тихоокеанського оселедця та тихоокеанської міноги (NOAA Fisheries, Департамент рибного господарства та дикої природи штату Орегон, Комісія з ресурсів дикої природи Північної Кароліни).

Дослідження, проведене лабораторією прикладної прибережної екології Університету штату Портленд (PSU), спрямоване на вивчення поширення мікропластику в їстівних тканинах морських видів, які мають економічну та культурну цінність у регіоні. Основною метою роботи, яку очолювали Саммер Трейлор і Мерилін Дункан, стало кількісне визначення антропогенних частинок у тканинах таких видів, як чорний морський окунь, лінґкод, лосось чавун, тихоокеанський оселедець, тихоокеанська мінога та рожева креветка.

Результати дослідження, опублікованого в журналі Frontiers in Toxicology, показали, що у 180 із 182 зразків риб і молюсків були виявлені частинки мікропластику, з яких найбільше домінували волокна, фрагменти та плівки. Як зазначила керівниця дослідження Еліза Гранек:

“Менші організми, такі як креветки та оселедець, які харчуються зоопланктоном, мають вищу концентрацію забруднень у своїх тканинах”.
Ці результати співвідносяться з іншими дослідженнями, які доводять, що антропогенні частинки, нагадуючи зоопланктон, можуть потрапляти до харчових ланцюгів.

Особливо важливим аспектом було порівняння зразків риб, отриманих безпосередньо з моря, із зразками, придбаними в супермаркетах. Очікувалось, що пластикова упаковка сприятиме додатковому забрудненню, проте промивання перед приготуванням може видалити частину забруднювальних частинок. Як зазначила Сюзанна Брандер: “

Тривожить те, що мікроволокна можуть переміщуватися з кишківника в інші тканини, зокрема в м’язи, які споживають люди”.

Дослідження підкреслює необхідність регуляторних втручань для обмеження використання продуктів, що генерують мікропластик, та впровадження рішень, які мінімізують потрапляння цих частинок у навколишнє середовище. Наприклад, лабораторія Гранека працює над створенням ефективних фільтрів для пральних машин, які можуть значно зменшити викиди мікропластику в побутових умовах. Водночас встановлення зливових фільтрів у прибережних містах дозволить затримувати пластик із дорожніх стоків.

Науковці закликають не відмовлятися від морепродуктів, але наголошують, що розуміння поширення мікропластику є важливим для подальшого формування екологічно безпечних політик. Як сказала Гранек:

“Те, що ми викидаємо в навколишнє середовище, знову потрапляє на наші тарілки”.
Back to top button