Вчені з’ясували, чому собаки не реагують на телевізор і як мухам вдається ухилятися від газети. Вся справа – в частоті сприйняття світу.
Дослідження, проведене в головному університеті Ірландії – дублінському Трініті Коледжі, привело вчених до висновку, що різні тварини сприймають час по-різному, і швидкість цього сприйняття в першу чергу залежить від розміру тварини. Цю революційну заяву вони зробили в статті, опублікованій в останньому номері журналу Animal Behavior, пише gazeta.ru.
Власне, швидкість сприйняття часу різними живими організмами вивчається вже давно, просто досі ніхто пов’язував її з їх розміром. Тепер, коли цей зв’язок встановлено, воно, як і все геніальне, здається простою і очевидною. Дійсно, у дрібної тварини метаболізм швидший, ніж у великої, і вона з більшою частотою може сприймати світ.
Існує такий параметр – критична частота злиття мигтіння (КЧЗМ). Коли ми бачимо мерехтіння світла з частотою нижче КЧЗМ, ми бачимо їх як спалахи. Але коли частота вище критичної, спалахи зливаються, і ми бачимо рівне світло. Саме ця частота визначає для нас швидкість сприйняття часу.
Чим менша тварина, тим для неї повільніші рухи навколишнього світу.
Щоб підтвердити зв’язок між розміром і сприйняттям часу, ірландські дослідники разом зі своїми шотландськими колегами з університетів Единбурга і Сент-Ендрюса вивчили КЧЗМ у більш ніж тридцяти видів. З’ясувалося, що у собак КЧЗМ в два рази вищий, ніж у людей, тому вони не цікавляться телевізором: замість рухомих картин вони на його екрані бачать безладне мерехтіння.
У мух критична частота в 6,8 рази вища людської, світ для них рухається в чотири рази повільніше, ніж для нас, тому вони з легкістю уникають удару газетою.
«Це накладає й додаткові вимоги до мозку, – говорить один з учасників дослідження професор Грем Ракстон з Університету Сент-Ендрюса. – Якщо око комахи сприймає більше сигналів в секунду, ніж людське око, то й мозок повинен встигати обробляти всі ці сигнали. Муха, звичайно, не великий мислитель, але вона дуже швидко може приймати правильні рішення».
У великих тварин КЧЗМ нижча, ніж у людей. Так, у шкірястої морської черепахи, чудовиська, вага якої доходить мало не до тонни, вона нижча в 2,7 рази – світ для неї занадто швидкий. Чорноноса сіра акула має типові акулячі розміри і теж бачить світ більш швидким, її КЧЗМ в 2,2 рази нижче людського.
Але оскільки ця критична частота визначається не тільки розміром, але й багатьма іншими факторами, залежність від розміру – не пряма. Кішки, наприклад, як правило, за розміром менше собак, але сприйняття часу у них майже людське, їх КЧЗМ всього в 1,4 рази перевищує людське.
Є в тваринному світі і винятки. Так, тигровий жук (або жук-скакун), відомий своєю здатністю швидко бігати, має дуже маленьку частоту сприйняття, тому під час бігу він сліпне і змушений постійно зупинятися, щоб зрозуміти, куди це він потрапив.
Інша дивна істота – риба-меч. У звичайному стані її око сприймає в п’ять разів менше зорової інформації, ніж око людини, проте у момент полювання все змінюється – вона немов «розігріває» свої очі, і її КЧЗМ стає майже людським.
Люди теж не можуть похвалитися однаковим сприйняттям часу, ми теж бачимо світ трошки по-різному. По-перше, тут працює правило розміру: маленька дитина отримує більше зорової інформації, ніж доросла людина, світ для неї повільніший. По-друге, КЧЗМ змінюється у нас з віком, у літніх він нижчий, ніж у молодих дорослих людей.
І, нарешті, люди теж можуть, подібно рибі-меч, хоча і не в таких масштабах, «розігрівати» свої очі, коли того вимагає швидко змінююча обстановка: наприклад, стверджують вчені, це відбувається з футбольними або хокейними воротарями і з гонщиками «Формули -1». Так що фантастичний опис бійки Максима Камерера в «Залюднений острів» братів Стругацьких, коли він користується спеціальною технікою «прискорення», або сцена з «Матриці», де Кіану Рівз ухиляється від куль, – зовсім не така вже й фантастика.
«Наша здатність обробляти зорову інформацію, – стверджує інший учасник дослідження, професор Ендрю Джексон з Трініті Коледжу, – обмежується швидко мінливими умовами, що виникають при водінні машини або літака. Якщо нам знадобиться орієнтуватися в більш швидкому світі, то доведеться вдатися до допомоги комп’ютера або розширювати можливості нашого зору за допомогою спеціальних ліків або імплантатів».