Французькі та американські планетологи визначили походження поверхні найбільшого небесного тіла в поясі астероїдів, розташованому між орбітами Марса і Юпітера, — карликової планети Церера.
Вчені прийшли до висновку, що поверхня Церери бідна вуглецем і, з іншого боку, приблизно п’ята частина складається з силікатів. Останні потрапили на карликову планету, як вважають фахівці, в результаті падіння на небесне тіло астероїдів, імовірно, відносяться до сімейства Еос.
До своїх висновків учені прийшли, провівши за допомогою обсерваторії SOFIA (Stratospheric Observatory for Infrared Astronomy) дослідження карликової планети. Церера стала третім небесним тілом, після Япета (супутник Сатурна) і Харона (місяця Плутона), значна частина поверхні якого сформована зовнішньої матерією.
Церера відкрито в 1801 році італійцем Джузеппе Піацці і названа на честь давньоримської богині родючості. Діаметр космічного об’єкта становить приблизно 940 кілометрів, що робить його найбільшим небесним тілом в поясі астероїдів між орбітами Марса і Юпітера.