Археологи дослідили шматок вапняку з гравіюваннями, який багато років тому знайшли в італійській печері Романеллі. Науковці підтвердили, що на одній із граней цього артефакту зображена фігура печерного лева, яку вигравіювали близько 12,5-11,1 тисячі років тому. Як повідомляється у статті, опублікованій у журналі Quaternary Science Reviews, ймовірно, це найпізніше свідоцтво існування цих великих кішок у Європі.
В епоху плейстоцену на великих просторах Євразії, Аляски та Юкону мешкали печерні леви (Panthera spelaea / leo spelaea) – вид або підвид великих кішок, відокремилися від предків сучасних левів (Panthera leo / leo leo) близько півмільйона років тому. За сучасними оцінками, печерні леви вимерли близько 14 тисяч років тому або трохи пізніше. При цьому інформація про них збереглася не тільки у вигляді кісткових або муміфікованих решток, а й у вигляді витворів первісного мистецтва.
Хоча печерні леви не були найпопулярнішим образом у мистецтві палеолітичних мисливців-збирачів, їхні зображення трапляються в різних формах. Наприклад, фігури цих великих кішок зображені на стінах знаменитої французької печери Шове, завдяки чому можна судити про деякі особливості зовнішнього вигляду цих хижаків. Зокрема, мабуть, у самців печерних левів була відсутня значна грива. Образ цих кішок представлений і в творах малих форм. Наприклад, з півдня сучасної Німеччини походить відома статуетка людяного лева, вік якої становить близько 35-40 тисяч років. Відомі і гравійовані зображення печерних левів.
Даріо Сігарі (Dario Sigari) з Національного центру наукових досліджень Франції спільно з іспанськими, італійськими та французькими колегами представив результати дослідження ще однієї знахідки, яку багато років тому розкопали в невеликій печері (гроті) Романеллі” – відомій палеолітичній пам’ятці, розташованій в Апулії на узбережжі Адріатичного моря. Печера Романеллі, зокрема, багата на знахідки творів мистецтва кам’яного віку. Так, серед іншого, багато років тому археологи виявили в культурному шарі, що сформувався між 12,5-11,8 і 11,4-11,1 тисячі років тому, шматок гірської породи неправильної форми, на якій видно гравіювання.
Цей артефакт являє собою багатогранний уламок пісковика, максимальна довжина якого становить 18,3 сантиметра, висота – 15,1 сантиметра, а ширина – 8,5 сантиметра. На трьох гранях цього каменю дослідники виявили кілька графічних і зооморфних зображень. Останні представлені двома гравіюваннями. Так, на одній з граней вчені зафіксували фігуру розміром 4,8 на 5,2 сантиметра, яка, на їхню думку, являє собою зображення європейського плейстоценового осла (Equus hydruntinus). На іншій грані артефакту, серед іншого, присутня фігура печерного лева розміром 12 на 6,2 сантиметра, голова якого була обламана. Причому на цій же поверхні вчені виявили залишки червоного пігменту, який, судячи з раманівської спектроскопії, являє собою гематит.
Дослідники зазначили, що, незважаючи на відсутність голови у котячої фігури, її інтерпретація як печерного лева досить переконлива. Зокрема, форма і розмір хвоста, а також відсутність плям на шкурі дозволили виключити, що гравіювання являє собою зображення рисі або леопарда. Ба більше, за своїм стилем гравіювання з печери Романеллі нагадує зображення печерних левів з інших археологічних пам’яток. За даними вчених, це гравіювання, ймовірно, являє собою найпізніше свідчення існування цих великих кішок у Європі.