Планетологи проаналізували зображення Плутона, зроблені космічним кораблем New Horizons – “нові горизонти”. На поверхні карликової планети вчені знайшли сліди молодих кріовулканів. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Communications.
Фотографії та дані про хімічний склад Плутона, отримані від New Horizons, вказують на те, що поверхня карликової планети формувалася в різні епохи, відзначають дослідники. Відносно стародавні ділянки Плутона покриті безліччю ударних кратерів. У той час як в інших зонах знайдено зовсім небагато слідів зіткнень з космічними об’єктами.
На одній з таких “молодих” ділянок поверхні карликової планети вчені виявили величезне поле, покрите височинами з горбистими схилами. Знайдені гори досягають декількох кілометрів у висоту.
В результаті аналізу рельєфу і складу порід цих об’єктів планетологи прийшли до висновку, що досліджувана ділянка поверхні Плутона сформувався в результаті кріовулканічних процесів, масштаб яких унікальний для цієї карликової планети. Для створення такого рельєфу, за словами вчених, потрібно кілька ділянок вулканічної активності, а сукупний обсяг вивергається породи повинен перевищувати 100 тис. кубічних км.
“Замість того, щоб стріляти в повітря, крижані вулкани повільно виливають густу суміш крижаної води», — говорить Келсі Сінгер, планетолог з Південно-Західного дослідницького інституту і один з співавторів дослідження, опублікованого в журналі Nature Communications.
Планетологи детально вивчили дві найбільших крижаних гори: Райт Монс, висота якої становить від 4 до 5 км, а ширина близько 150 км, і Пікар Монс висотою близько 7 км і діаметром в 225 км. Райт Монс, як відзначають дослідники, можна порівняти по висоті і об’єму з одним з найбільших вулканів на Землі, Мауна-Лоа. Вчені підкреслює, що, з урахуванням різниці в розмірі нашої планети і Плутона, знайдені гори представляються гігантськими.
“Нам важко точно визначити, коли утворилися крижані вулкани, — зазначає Сінгер, — але ми вважаємо, що їм може бути кілька сотень мільйонів років або навіть менше. Відсутність ударних кратерів в цьому районі може говорити про те, що формування поверхні триває навіть зараз».
Планетологи підкреслюють, що існування таких великих і молодих гір ставить під сумнів уявлення про низьку температуру внутрішніх структур Плутона, говорить про наявність додаткових джерел енергії, які забезпечили вулканічну активність на останніх етапах розвитку карликової планети.
“Наше відкриття показує, що таке маленьке тіло, як Плутон, яке давно мало втратити більшу частину свого внутрішнього тепла, мало достатньо енергії, щоб забезпечити широкомасштабну геологічну активність», — говорить Лінн Квік, планетолог центру космічних польотів НАСА і співавтор дослідження.