Поява гібридних форм китів, таких як загадковий “Кит 52”, може вказувати на тривожну тенденцію змішування видів, що загрожує виживанню найбільших морських ссавців та стабільності океанських екосистем.
Майже чотири десятиліття тому дослідники зафіксували унікальний китовий спів на частоті 52 герц, що суттєво відрізнявся від вокалізації будь-яких відомих видів. Цей кит, якого ніколи не бачили, лише чули, отримав назву “найсамотніший кит” через припущення, що на його унікальний поклик немає кому відповісти. Згідно з гіпотезою морського біолога Джона Каламбокідіса, ця істота може бути гібридом синього кита та фінвала, що пояснило б незвичайний характер його вокалізації.
Причини та наслідки гібридизації
Такі істоти, відомі як “флюгери”, стають все поширенішими в океанах світу. Потепління морів змушує синіх китів мігрувати до нових місць розмноження, де вони частіше контактують з фінвалами. Дослідження показало, що ДНК фінвалів вже становить 3,5% геному північноатлантичних синіх китів, попри те, що ці види розійшлися понад 8 мільйонів років тому.
“Сині кити все ще намагаються відновитися після століть китобійного промислу, і деякі популяції залишаються на рівні менше 5% від своєї історичної чисельності”, – зазначає Каламбокідіс. Це робить їх особливо вразливими до генетичного розмивання. Гібридизація була документально підтверджена і між іншими китоподібними, зокрема між нарвалами та білухами, що також пов’язують зі змінами клімату.
Генетичні дослідження та виклики збереження
Сучасні методи аналізу ДНК дозволяють морським біологам ідентифікувати змішання, що відбулося багато поколінь тому. Це розкриває набагато складнішу картину еволюції китоподібних, ніж вважалося раніше. Однак поява гібридів створює серйозні виклики для збереження видів.
Більшість флюгерів не здатні до розмноження – самці зазвичай стерильні, хоча деякі самки можуть бути фертильними. “Три тисячі – це не дуже висока щільність тварин”, – пояснює генетик Еймі Ланг з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень. “Тож ви можете собі уявити, що якщо самка синього кита шукає собі пару і не може знайти синього кита, але навколо є фінвалів, вона вибере одного з них”.
Екологічні наслідки видового змішування
Гібридизація загрожує не лише окремим видам, але й цілим екосистемам. Кожен вид китів виконує специфічну екологічну роль – від контролю популяцій криля до забезпечення екосистеми поживними речовинами. “Ці особини та їхнє потомство не повністю заповнюють екологічну нішу жодного з батьківських видів”, – підкреслює Каламбокідіс.
Якщо гібридизація стане достатньо поширеною, гени справжніх синіх китів можуть повністю зникнути. “Може статися так, що гібриди будуть не так добре пристосовані до навколишнього середовища, як чистокровні сині або фінвати, а це означає, що будь-яке потомство, яке з’явиться, буде еволюційно тупиковим”, – попереджає Ланг.
Морські екосистеми вже переживають режимні зміни внаслідок потепління води, підкислення та зміни розподілу здобичі. Ці трансформації штовхають китоподібних у менші, ізольованіші місця розмноження, що лише посилює генетичне змішування. Подібні проблеми спостерігаються і серед інших китоподібних – від косаток до північноатлантичних китів.
Хоча певний рівень гібридизації може бути неминучим в умовах зміни клімату, ключове питання полягає в тому, чи не випереджають ці зміни здатність китів адаптуватися. “Наслідком може стати те, що ми називаємо “вузьким місцем”, – повна втрата генетичного різноманіття”, – попереджає дослідниця Ваня Рівера Леон з Центру прибережних досліджень.