Близько 15 тисяч років тому мисливці-збирачі натуфійської культури на півдні Леванту не просто виживали в суворих умовах пустелі. Вони створювали постійні поселення ще до появи землеробства і, як показує нове дослідження, активно включали до свого раціону змій і ящірок. Про це йдеться в роботі, опублікованій у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, на яку звертає увагу видання Popular Science.
Постійні поселення без землеробства
Натуфійці жили на території сучасних Йорданії, Палестини та Ізраїлю й одними з перших у доаграрну епоху відмовилися від кочового способу життя. Вони оселялися в невеликих, але постійних поселеннях, попри відсутність розвинутого землеробства.
Ключем до такої стратегії, за даними археологів, була надзвичайна невибагливість у харчуванні. Новий аналіз кісток з Національного заповідника Нахаль-Меарот на горі Кармель показав, що значну частину їхнього меню становили пустельні рептилії — змії та ящірки.
Як відрізнили харчові рештки від природних
Команда під керівництвом археологині Мааян Лев (Maayan Lev) з Кільського університету в Німеччині досліджувала ділянку el-wad Terrace — багатошаровий археологічний об’єкт із приблизно 20 культурними шарами. Найдавніші з них датуються близько 15 тисяч років тому й містять сліди кількох людських поселень.
У цих шарах виявили тисячі кісток змій і ящірок. Частина з них належала тваринам, яких з’їли хижаки або які загинули природним шляхом. Однак мікроскопічний аналіз кісток дозволив відокремити такі рештки від тих, що пов’язані з людською діяльністю.
На багатьох кістках археологи зафіксували характерні порізи та подряпини від крем’яних ножів у повторюваних місцях. Це свідчить, що рептилій систематично обробляли — знімали шкіру, відділяли м’ясо — тобто використовували як їжу.
Улюблені види рептилій
Натуфійці не обмежувалися випадковим уловом. Значну частку серед оброблених кісток становили великі види змій — зокрема, великий вуж (Dolichophis jugularis) та східна змія Монтпельє (Malpolon insignitus). Це відносно великі, але не надто небезпечні для людини рептилії.
Непрямі ознаки також вказують, що люди цього періоду їли й європейського безногого сцинка, або склоподібну ящірку (Pseudopus apodus). Її міцні луски вимагали іншої техніки обробки, ніж у змій, що відображено в особливому характері пошкоджень на кістках.
За словами Лев, вибір здобичі був навмисним. Дослідниця припускає, що натуфійці віддавали перевагу рептиліям, які були відносно великими, повільними й безпечними для мисливців. Склоподібна ящірка добре відповідала цим критеріям, але й неотруйні змії також ставали бажаною здобиччю.
Натомість отруйні змії, зокрема гадюки, трапляються серед знахідок рідко. Це узгоджується з гіпотезою, що люди свідомо уникали небезпечних видів, навіть якщо ті були доступні в навколишньому середовищі.
Що це говорить про адаптивність людей
Отримані результати розширюють уявлення археологів про раціон натуфійців і демонструють, наскільки гнучко давні спільноти пристосовувалися до суворих умов. Задовго до поширення постійних поселень по всьому світу деякі групи вже вчилися ефективно використовувати всі доступні ресурси, включно з тими, які сучасним людям можуть здаватися «екзотичними».
Дослідження показує, що здатність людини розширювати харчову нішу та свідомо обирати безпечні й енергетично вигідні види здобичі має дуже давнє коріння. Саме така стратегія, ймовірно, допомогла натуфійцям не просто вижити в пустелі, а й закласти підґрунтя для більш осілого способу життя.