Більшість щоденних дій зумовлені звичкою, часто узгоджуються з особистими цілями та визначають успішність або невдачу змін поведінки.
У науковому дискурсі звичка трактується як «стійка автоматизована реакція на повторюваний контекст», що зменшує навантаження на свідоме мислення. Дослідження, проведене Університетом Суррея, Університетом Південної Кароліни та Центральним університетом Квінсленда, підтверджує, що переважна частина поведінки формується автоматично. Автори наголошують, що така автоматизація виникає через регулярне повторення дій у схожих умовах. Це поступово закріплює поведінкові шаблони.
Методологія дослідження базувалася на «вимірюванні поведінки в реальному часі», що підвищує точність даних. Учасники отримували випадкові сигнали на смартфони та фіксували поточні дії. Встановлено, що близько 65% моделей поведінки запускалися звичкою. Водночас 46% таких дій відповідали намірам учасників.
Професор Бенджамін Гарднер зазначає: «Фактичне ініціювання поведінки часто відбувається без роздумів, керуючись несвідомими звичками». Науковець підкреслює, що позитивні звички можуть ефективно реалізовувати цілі людини. Він також застерігає, що мотиваційні заклики без зміни контексту малоефективні. Стійкі зміни потребують перебудови середовища.
Доктор Аманда Ребар зауважує: «Значна частина повторюваної поведінки здійснюється з мінімальним обдумуванням». Це ставить під сумнів уявлення про людину як повністю раціонального суб’єкта. Доктор Грейс Вінсент додає, що «внутрішній автопілот може підтримувати здорові звички». Водночас фізична активність частіше потребує додаткового свідомого зусилля.