Фізична активність розглядається як науково обґрунтований немедикаментозний підхід до зменшення депресивних симптомів на рівні стандартних методів лікування.
Сучасні дані свідчать, що навіть легкі вправи, зокрема ходьба або садівництво, позитивно впливають на психічний стан. Йдеться про депресію як «психічний розлад», що характеризується стійким зниженням настрою та втратою інтересу. Ефект від фізичних вправ виявився порівнянним із психотерапією та антидепресантами. Це підтверджує доцільність їх використання у клінічній практиці.
«Це ще раз підтверджує, що фізичні вправи є варіантом для людей, які мають симптоми депресії», — зазначає Ендрю Клегг з Університету Ланкаширу. Він підкреслює, що користь спостерігається за різної інтенсивності навантажень. Оновлений огляд майже подвоїв доказову базу порівняно з попередніми роботами. Це підвищує надійність висновків.
Аналіз охопив 69 «рандомізованих контрольованих досліджень», тобто робіт із випадковим розподілом учасників. У них взяли участь близько 5000 дорослих із різною тяжкістю депресії. Переважно програми включали регулярні заняття протягом тижнів або місяців. Йога і розтяжка не враховувалися через наявність медитативних компонентів.
Результати показали помірне, але клінічно значуще зменшення симптомів. «Люди відчують різницю», — коментує Брендон Стаббс з Королівського коледжу Лондона. Порівняння з «когнітивно-поведінковою терапією», тобто методом зміни мислення і поведінки, не виявило суттєвих відмінностей. Аналогічний ефект зафіксовано й щодо антидепресантів.
Механізми дії фізичних вправ пов’язані з біологічними та соціальними чинниками. Під час активності виділяються «міокіни» — м’язові сигнальні молекули, що зменшують запалення. Один із них стимулює ріст нових клітин мозку. Це може сприяти перебудові негативних моделей мислення.
Попри позитивні результати, дослідники вказують на обмеження, зокрема можливий ефект плацебо. «Наразі ми не до кінця розуміємо, хто і від чого отримає користь», — зауважує Емілі Хірд з Університетського коледжу Лондона. Тому фізичні вправи слід розглядати як гнучкий компонент комплексного лікування. Головним залишається індивідуальний вибір і доступність активності.