Дослідження показало, що у «людей-сов» спостерігаються метаболічні зміни, які піддають їх більшому ризику діабету або серцевих захворювань.
Співробітники Університету Рутгерса провели ретельне дослідження метаболічних відмінностей між різними типами людей – “совами” і “жайворонками”. Вони виявили, що ті, хто вважає за краще пізно лягати спати, піддаються більшому ризику діабету II типу і серцевих захворювань.
Люди, які працюють краще вечорами і пізно лягають спати, неофіційно відомі як сови. Попередні дослідження показали, що “сови” частіше страждають від діабету і неврологічних розладів. Крім того, ризик смерті у них на 10% вище, ніж у «жайворонків».
Крім соціальних і поведінкових факторів, таких як нерегулярне харчування або відсутність фізичної активності, які призводять до погіршення здоров’я у «сов», вчені не знають, чи є у тих, хто схильний до нічної активності, фундаментальні метаболічні відмінності від «жайворонків».
В ході нового дослідження вчені зосередили увагу на цьому конкретному питанні, ретельно вивчивши 51 добровольця, половина з них була опівнічниками, решта — ранні пташки.
- Величезний комплекс з 500 каменів знайшли в Іспанії: це рекордно велика споруда (відео)
- Археологи пояснили, чому древній бетон досі зберігся і міцніший сучасного
Всі учасники були у віці близько 50 років і вели відносно малорухливий спосіб життя. У всіх не було серйозних захворювань, таких як діабет або рак, однак у всіх був метаболічний синдром в легкій формі. Його симптоми – високий кров’яний тиск, підвищений рівень глюкози натщесерце і збільшення окружності талії.
Групу спостерігали протягом тижня, щоб відстежувати моделі фізичної активності, перш ніж учасників експерименту викликали в лабораторію для проведення денних метаболічних тестів. Вчені хотіли перевірити, як організм переробляє жири і вуглеводи в енергію.
Результати показали, що “жайворонки” більш чутливі до інсуліну і краще використовували жир для отримання енергії в порівнянні зі “совами”. Навпаки, опівнічники більше покладалися на переробку вуглеводів для отримання енергії і проявляли ознаки резистентності до інсуліну.