Людина

Нейробіологи описали ділянки мозку, в яких «живе» кохання

Дослідження фМРТ показує, як любов активує ділянки мозку, пов'язані із соціальним пізнанням і винагородою.

Нове дослідження, проведене вченими з Університету Аалто, Університету Тампере та Юліхського дослідницького центру, показало, як різні види любові активують різні області мозку, зокрема ті, що пов’язані з системою винагороди та соціальним пізнанням.

Image by Pana Kutlumpasis from Pixabay

З використанням функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ), дослідники вивчали мозкову активність у 55 дорослих під час прослуховування коротких любовних історій, які стимулювали різні види почуттів. Об’єкти любові включали романтичного партнера, дитину, друга, домашню тварину, незнайомця та природу. Дослідження показало, що кожен вид любові активує різні мозкові структури, причому міжособистісна любов викликає сильнішу активацію в областях, пов’язаних із соціальним пізнанням і системою винагороди, ніж любов до природи чи домашніх тварин.

Результати експерименту підтверджують, що любов до партнерів, дітей і друзів активує ділянки мозку, пов’язані з соціальним пізнанням, такі як скронево-тім’яний вузол і медіальні структури мозку, набагато сильніше, ніж міжвидова любов чи любов до природи. Також було виявлено, що у власників домашніх тварин мозкова активність під час переживання любові до улюбленців схожа на активність при міжособистісній любові. Це свідчить про те, що для таких людей любов до домашніх тварин може бути нейронно подібною до любові до близьких людей.

Окремо дослідники відзначили, що любов до природи активує парагіпокампальну звивину, яка асоціюється зі спогляданням ландшафтів. Проте, почуття, що пов’язане з близькими та теплими соціальними зв’язками, викликає сильнішу активацію системи винагороди мозку та інших лобових структур, ніж любов до незнайомців чи природи. Водночас любов до незнайомців, згідно з опитуваннями учасників, частіше асоціювалася з почуттям співчуття, ніж з любов’ю в традиційному сенсі.

Це дослідження не лише підкреслює складність і різноманітність любовних почуттів, але й допомагає пояснити, чому афіліативні (теплі, дружні) зв’язки, такі як любов до близьких, викликають у нас сильніші емоції, ніж інші форми любові. Ці знахідки можуть мати значення для розуміння соціальних взаємодій і впливу культури та релігії на наше сприйняття любові.

Back to top button