Космічний апарат НАСА «Вінд» веде спостереження за сонячним вітром, поки той ще не досяг магнітосфери Землі. Запущений «Вінд» в 1994 році на орбіту в більш ніж дві сотні земних радіусів.
Одне з основних завдань «Вінд» – дослідження основних фізичних процесів, що відбуваються в іонізованому газі сонячного вітру. Відкритим питанням є неоднорідність плазми сонячного вітру.
Основними складовими сонячного вітру є протони, електрони і ядра гелію (два протони і два нейтрона). На відміну від звичайного щільного газу, заряджені частинки сонячного вітру можуть здійснювати рухи, які не пояснюються лише температурою.
Наприклад, сонячний вітер може мати області різних температур і густин, які поширюються подібно хвилям, а енергія може набувати різні форми. Більш того, сонячний вітер може мати дві області змішаного газу різних температур, що пливуть поруч, і такі області можуть реагувати по-різному на магнітні поля.
Астроном Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики Майк Стівенс з колегами провели перший у своєму роді аналіз двох основних неоднорідностей сонячного вітру, що включає всі 3 основні частинки.
Одна неоднорідність виникає, коли напірний тиск досить великий для появи мерехтіння в плазмі; інша виникає, коли тиск наростає всередині згустків, що в кінцевому рахунку призводить до їх руйнування. Дослідники прийшли до висновку, що протони більше інших частинок відповідальні за виникнення обох нестабільностей, тоді як внесок решти двох частинок складає приблизно одну третину.
Вони також зробили висновок, що більшу частину часу сонячний вітер являє собою однорідне середовище. Результати дослідження знайдуть застосування в майбутніх дослідженнях астрофізичної плазми.