В минулому році два астронома вивчали найвіддаленіші об’єкти, що обертаються навколо Сонця, які ми знаходили за весь час, як раптом побачили щось цікаве. Це наддалекі об’єкти пояса Койпера замість того, щоб мати випадково орієнтовані орбіти, немов витягнулися і схилилися в певному напрямку. Якби так вчинили один-два об’єкти, можна було б списати на випадковість. Але їх було шість. Шанси на те, що це буде випадковість, були близько 0,0001%. Замість цього астрономи Костянтин Батигін і Майк Браун запропонували кардинально нову теорію: десь там є далека дев’ята планета, яка масивніша від Землі, але менша від Урану і Нептуна. Вона і зрушує всі ці об’єкти. З тих пір пройшло 16 місяців, і ось що ми маємо по факту.
По-перше, ідея прекрасна. Кожен раз, коли ви намагаєтеся підібрати пояснення, крім цієї ідеї нічого не здається особливо переконливим. Але, як і багато блискучих ідей, можливо також, що вона просто невірна. Побачити шість наддалеких об’єктів, які роблять щось незвичайне, не означає, що немає шести мільйонів подібних об’єктів, просто ми їх не бачимо. Можливо, це цілком нормальна поведінка.
Астрономи називають це упередженістю: у будь-якому наборі даних ви дивитеся тільки на об’єкти, які найлегше побачити/знайти/виміряти, і ці об’єкти, як правило, будуть видатними по своїй природі. Якщо ви дивитеся поверх високої трави і бачите тільки гігантських слонів, можна прийти до висновку, що слоненят не існує, таким буде ваш упередження. Але є спосіб позбутися від нього: запитати, що станеться, якщо ви зберете нові додаткові дані, більш якісні і точні. Які конкретні прогнози можна зробити, щоб підтвердити або спростувати вашу теорію? У випадку з дев’ятою планетою їх буде п’ять.
Якщо дев’ята планета реальна, вона має породити більше віддалені об’єкти з цим дивним несподіваним вирівнюванням. Якщо б у зовнішній Сонячній системі існувала наддалека масивна планета, іноді вона повинна була б гравітаційно стикатися з іншими об’єктами в поясі Койпера. Деякі зіткнуться з планетою, деякі будуть викинуті з Сонячної системи, деякі будуть викинуті на орбіту з протилежним дев’ятій планеті напрямком. Ми можемо перевірити це, якщо знайдемо більше об’єктів з великими максимальними орбітальними відстанями від Сонця: в сотні разів більш віддалені від Сонця, ніж Земля.
Орбіти цих об’єктів повинні бути нахилені в тому ж напрямку, що і вихідних шести. Незвичайний систематичний зсув для шести об’єктів має шанс порядку 1 до 1000. Якщо виявити ще з десяток об’єктів з таким нахилом, шанс буде один на мільярд. Знайти ще більше об’єктів і заміряти їх зміщення — це відмінна непряма перевірка гіпотези дев’ятої планети.
Невелика група об’єктів, всупереч бажанню #1, буде мати орбіти, зміщені в тому ж напрямку, що і дев’ятої планети. Такий прогноз зробили Батигін і Браун у другій роботі на цю тему, і в ньому є цікаве зерно, тому що таких об’єктів поки жодного разу не знаходили.
Орбітальні площині цих об’єктів повинні бути нахилені в одному напрямку з невеликим розкидом. Це уточнення передбачення #2, що визначає розгалуженість систематичних зрушень. Додаткове моделювання, проведене командою Брауна і представлене на конференції в жовтні, показало, де повинен бути «північний полюс» орбітальних площин цих об’єктів. Якщо велика кількість цих наддалеких об’єктів поясу Койпера буде виявлено, їх розподілу можна буде зіставити з передбаченими.
Що більш важливо, дев’ята планета повинна бути там і її можна було б виявити з Землі. Якщо там є велика масивна планета, вона повинна відбивати достатньо сонячного світла, щоб його можна було вловити навіть з Землі, навіть за допомогою сучасних телескопів.
Що стосується непрямих доказів, ідея існування дев’ятої планети досить непогана. Прогнози з першого по четвертий є непрямими, і з тих пір, як існування дев’ятої планети було вперше спрогнозовано, було знайдено ще чотири об’єкти: один командою OSSOS і три — командою Шеппарда і Трухільо. Зелений об’єкт, орбіта якого йде направо, — це перший приклад передбачення #3, що цікаво. Але буде ще цікавіше, якщо ми розташуємо всі виявлені об’єкти згідно моделювання їх орбітальних площин. Вони будуть збігатися з моделями Брауна!
Чим більше непрямих доказів з’являється, тим більше хочеться побачити співпадінь, враховуючи обмеженість доступних даних. Але тут є свої недоліки:
- Всі ці дані не позбавлені упередженості; ми знайшли об’єкти, які підходять відносно близько до Сонця.
- Загальна кількість знайдених об’єктів — десять — занадто мало, щоб вважатися значущим.
- Невизначеність прогнозів #3 та #4 розмиває значимість знахідок.
- При всьому цьому дев’ята планета залишається невловимою.