Нова кількісна модель дозволяє вченим точніше оцінювати потенційну придатність далеких планет і супутників до підтримки життя.
Сучасна астрономія інтенсивно шукає позаземне життя, однак інтерпретація біосигнатур залишається викликом. Астробіолог Даніель Апаї з командою запропонував новий підхід до оцінки життєпридатності, ґрунтуючись на екстремофілах — організмах, здатних виживати в умовах, близьких до позаземних. «Ми моделюємо, як різні організми можуть вижити в різних середовищах», — зазначає Апаї.
Запропонована кількісна система життєпридатності відмовляється від загального поняття “придатності” й аналізує конкретну ймовірність виживання організмів у певних умовах. Вона порівнює “модель організму” з “моделлю середовища”, враховуючи невизначеність обох. «Ми можемо математично обробити невизначеність і оцінити сумісність», — пояснює науковець.
Нова модель вже використовується для аналізу умов у підлідних океанах Європи й підземних шарах Марса. Також досліджено потенційну життєздатність кисневих морських бактерій на позасонячних планетах. Модель доступна у відкритому доступі як інструмент для інших дослідників, що дозволяє масштабувати її для нових місій.
Апаї та його колеги планують створити базу даних екстремофілів і моделей гіпотетичних інопланетних форм життя. Це дозволить ефективніше інтерпретувати нові астрономічні спостереження. «Наш підхід допоможе відповісти на ключове питання — чи дійсно середовище здатне підтримувати життя», — резюмує дослідник.