Моделювання пов’язує скельні осколки, які Енцелад викидає на орбіту, з гарячими джерелами на дні крижаного океану.
Дослідження, проведене вченими Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, пояснює таємничі викиди кам’яної крихти крижаним супутником Сатурна. Моделювання показує, що припливне нагрівання та гідротермальні джерела створюють течії, що переносять діоксид кремнію від ядра Енцелада до крижаної кори на поверхні океану.
Енцелад, шостий за величиною зі супутників Сатурна, відомий тим, що викидає крихітні крижані частинки кремнезему — їх так багато, що вони є ключовим компонентом другого зовнішнього кільця навколо Сатурна — кільця E.
Дослідники побудували теоретичну модель, яка могла б пояснити перенесення кремнезему через океан на Енцеладі. Активна геологія супутника підживлюється припливними силами, коли він обертається навколо Сатурна – супутник тягнеться і стискається гравітацією. Ця деформація створює тертя як в крижаній оболонці місяця, так і в її глибокому кам’яному ядрі.
Гідротермальні джерела на Енцеладі. Зображення: Ешлі Шенфельд/UCLA; NASA JPL
Планетологи встановили, що тертя нагріває дно океану в достатній мірі, щоб створити течію, яка переносить частинки кремнезему до поверхні. Крім того, вчені виявили значну кількість газоподібного водню в шлейфах, що викидаються з тріщин на поверхні Енцелада. Разом з кремнеземом це спостереження підтверджує теорію і представляє вагомі докази гідротермальної активності на дні океану.
Дослідники відзначають, що на Землі подібні глибоководні гідротермальні джерела являють собою домом для безлічі різних організмів, які харчуються мінералами. Гідротермальні джерела Енцелада також можуть підтримувати існування примітивних форм життя.