Вчені добувають все більше доказів того, що Плутон приховує під крижаною кіркою океан рідкої води. Моделі, створені дослідниками в Університеті Брауна, не тільки підтримують цю гіпотезу, але й доповнюють її. На думку вчених, океан на Плутоні може бути глибше, ніж 100 кілометрів!
Цей висновок, опублікований в журналі Geophysical Research Letters, виник в результаті спостереження за рівниною супутника, величезним кратером у формі серця, який став одним із символів карликової планети. Виявляється, рівнина супутника розташована безпосередньо на приливної осі, що з’єднує Плутон з найбільшим його супутником Хароном.
Як зазначають інші дослідники, ця цікава позиція означає, що рівнина супутника — це аномально важка (для Плутона) ділянка земної кори планети. Існує теорія, що за створення цього кратера відповідальний величезний астероїд, який зіткнувся з Плутоном в районі Північного полюса, проте з часом «серце» планети стало занадто важким, що і призвело до зміщення осі Плутона.
“Кратер, який утворюється від удару, це фактично просто отвір в землі. Візьміть деяку кількість речовини і підірвіть його — і у вас вийде негативна маса, адже речовина згорить. Але у випадку Плутона ми навпаки спостерігаємо приріст по масі, що змусило нас задуматися, звідки вона могла з’явитися», – пояснює провідний автор дослідження Брендон Джонсон.
Одним з можливих варіантів є те, що після виникнення кратера земля природним чином компенсувала пролом, стягуючи воду з глибоких надр Плутона (інші дослідження показали, що близько теплого ядра планети все ще може бути досить велика кількість рідкої води). Оскільки вода щільніше льоду, з якого і складається велика частина земної кори Плутона, вона цілком могла зробити рівнину супутника важчою, ніж його оточення.
Але яку саме кількість води необхідно, щоб «серце Плутона» зробилося досить важким? Щоб відповісти на це питання, Джонсон і його колеги провели серію випробувань, що моделюють зіткнення Плутона з астероїдом. Виявляється, щоб відтворити картину процесів, що відбувалися на планеті і призвели до її сучасного вигляду, вам необхідний океан з глибиною понад 100 км і рівнем солоності приблизно в 30% (солоність збільшує щільність води, що веде до ще більшого збільшення маси).
30% солоності – це приблизний рівень Мертвого моря. Потрібно відзначити, що найглибша точка океанічного дна на Землі розташовується на глибині всього лише в 10 кілометрів, так що ви можете спробувати оцінити весь масштаб підлідного океану.