Тессери на поверхні Венери, своєрідні “мозаїчні” структури, можуть бути залишками древнього ударного утворення, що виникло після падіння величезного астероїда і розливу розплавленої магми.
Загадкові візерунки тессер вперше зафіксували радянські дослідники, давши їм назву, яка походить від грецького слова, що означає “черепиця” або “квадратна мозаїка”. Ці структури нагадують барельєфи та відрізняються унікальною “черепичною” текстурою, яку не знаходять більше ніде в Сонячній системі. Одна з найбільших тессер, відома як Хаасттсе-баад, охоплює площу близько 2600 км у діаметрі та має концентричні кільця діаметром до 1500 км, що робить її об’єктом особливої зацікавленості вчених.
Команда іспанських і американських планетологів припускає, що це утворення може бути гігантським ударним басейном, подібним до басейну Вальхалла на супутнику Юпітера Каллісто. Вальхалла також має концентричні кільця, які утворилися внаслідок удару астероїда по крижаній поверхні. На думку вчених, такі особливості виникають, коли рідина чи інший матеріал проривається з-під поверхні після потужного удару.
На відміну від Каллісто, де поверхня вкрита льодом, на Венері, ймовірно, розлилася магма, що й сформувала унікальні кільцеві структури. Дослідники припускають, що тессера Хаасттсе-баад виникла за часів, коли Венера мала ще тонку кору, яку міг пробити великий астероїд. Цікаво також, що деякі зміщення в структурах вказують на можливість падіння двох астероїдів, кожен діаметром близько 75 км.
Це відкриття надає новий погляд на геологічну історію Венери, вказуючи на можливість минулих катастрофічних подій і припускаючи, що планета могла мати активні вулканічні процеси навіть у далекому минулому.