Вчені пов’язали погану якість сну з підвищеним ризиком розвитку незворотної втрати зору (глаукоми). Про це говорить дослідження британського біобанку, опубліковане в журналі BMJ Open.
Глаукома є головною причиною сліпоти і, за оцінками, вплине на 112 мільйонів людей у всьому світі до 2040 року. Цей стан характеризується прогресуючою втратою світлочутливих клітин в оці та пошкодженням зорового нерва. На жаль, на пізніх стадіях глаукома може призвести до незворотної сліпоти.
Дотепер причини, які призводять до таких зміни до кінця не вивчені. Саме тому вчені продовжують розглядати різні фактори впливу на розвиток хвороби.
Дослідники вирішили вивчити ймовірність розвитку глаукоми у людей з різною поведінкою уві сні:
- з безсонням;
- занадто великою або маленькою кількістю сну;
- різними хронотипами («сови» або «жайворонки»);
- денною сонливістю;
- хропінням.
Для цього вони вивчили дані 409 053 учасників британського біобанку, з яких всі були у віці від 40 до 69 років, коли їх набирали. Тривалість сну визначалася як нормальна (від 7 до 9 годин на ніч) і як занадто мала або занадто велика, поза цим діапазоном. Хронотип визначався в залежності від того, чи описувала людина себе скоріше як «жайворонка» або «сова». Всі учасники заповнювали анкети, в яких детально розповідали про себе.
- Як просто знизити рівень холестерину: 5 порад
- Вчені: Смартфони можуть викликати рак щитовидної залози
За середній період спостереження трохи більше 10,5 років було виявлено 8690 випадків глаукоми. Як виявилося, ті, у кого була глаукома, як правило, були старшими і частіше були чоловіками, постійно курили і мали високий кров’яний тиск або діабет, ніж ті, у кого не було діагностовано захворювання.
За винятком хронотипу, всі інші чотири режими сну / поведінки були пов’язані з різним ступенем підвищеного ризику розвитку глаукоми:
- тривалість сну (і занадто короткий сон, і занадто довгий) була пов’язана з підвищеним ризиком на 8%;
- безсоння – на 12%;
- хропіння – на 4%;
- часта денна сонливість – 20%.
Автори роботи відзначають, що дослідження має спостережний характер, тому вони не можуть встановити причину цього зв’язку. Дослідження базувалося на самозвіті, а не на об’єктивному вимірі. Вони також додають, що глаукома сама по собі може впливати на режим сну, а не навпаки.
Але існують потенційно правдоподібні біологічні пояснення асоціацій, виявлених між порушенням сну та глаукомою. Внутрішній тиск ока, ключовий фактор у розвитку глаукоми, підвищується, коли людина лежить і коли гормони сну порушені (як при безсонні).
Вони припускають, що депресія та тривога, які часто йдуть рука об руку з безсонням, також можуть підвищити внутрішній очний тиск, можливо, через порушення вироблення кортизолу.