Вчені з Ізраїлю з’ясували, що зникнення великої здобичі змусило древніх людей розробляти більш досконалу зброю для полювання на дрібну дичину. Це, в свою чергу, сприяло поліпшенню когнітивних навичок предків.
Люди (а точніше, ще австралопітеки) почали виготовляти кам’яні знаряддя приблизно три мільйони років тому, а використовувати його для полювання — на один мільйон років пізніше. При цьому мисливську зброю постійно вдосконалювали, а не менше 50 тисяч років тому з’явилися зовсім складні знаряддя полювання, такі як лук зі стрілами або списометальник. Важка зброя змінила озброєння, орієнтоване на точність удару.
Археологи з Тель-Авівського університету (Ізраїль) вивчили п’ять досліджень за даними розкопок в Африці і Європі, що датуються від 1,5 мільйона до 20 тисяч років тому. Так вони з’ясували, що спочатку головним об’єктом здобичі наших предків був, умовно кажучи, 12-тонний слон, а в кінці — 25-кілограмова газель.
Мільйон років тому люди полювали на здобич вагою три тонни, а 20 тисяч років тому середня здобич вже ледь досягала 50 кілограмів. Тобто розмір здобичі постійно зменшувався. Ймовірно, це відбувалося через масове винищення великих видів, а також через зміни клімату і пов’язаного з ним вимирання «великовагової» фауни.
У міру зменшення здобичі вдосконалювали знаряддя полювання. Наприклад, зменшували наконечники копій. Зазвичай це пояснюється поліпшенням когнітивних здібностей наших праотців, але та ж група ізраїльських вчених в 2021 році висунула гіпотезу про те, що розвиток мозку став відповіддю на зменшення здобичі, а не навпаки. І сьогодні, за словами дослідників, вони знайшли цій ідеї підтвердження.
Варто відзначити, що, на думку ряду антропологів, реальні когнітивні можливості людей після зникнення великої дичини (останні 20 тисяч років) знизилися, як і обсяг їх головного мозку. Ці уявлення певною мірою суперечать частині тез нової роботи.