Ключовий інструмент археологів щодо датування біологічних решток виявився неточним.
Нові дослідження показують, що головний інструмент датування, яким користуються археологи, може помилятися на кілька десятиліть. Час, що минув з моменту загибелі організму, визначається шляхом зіставлення стабільних ізотопів вуглецю з радіоактивним вуглецем-14 в біологічних фрагментах. Порівняння історичних епох по радіовуглецю в Північній півкулі показало, що, можливо, вчені дещо поквапилися з висновками про розсіяння вуглецю-14 в атмосфері.
Дослідники з Корнельського університету вивчили зразки ялівцю, який проростав в Йорданії в період між 1610 і 1940 роками н. е.., і склали точну шкалу щорічних змін вмісту вуглецю-14 в атмосфері.
Виявилося, що ці дані розходяться з офіційним калібруванням на два десятки років. Різниця може здатися не дуже суттєвою, однак є приклади, коли такого роду неточності можуть виявитися вирішальними.
Так, спірним виявилося датування археологічних шарів Бронзового та Залізного століття в Тель-Рехове. Кілька десятиліть різниці могли б покласти кінець тривалим дебатам з приводу біблійного царства Соломона.
Автор дослідження археолог Стюрт Меннінг заявляє: «Наша робота показала помилковість однією з фундаментальних основ. З’ясувалося, що калібрувальна крива, яка використовується до цього часу, не була точною».