Нове дослідження демонструє: псилоцибін може подовжувати життя та уповільнювати клітинне старіння, виходячи далеко за межі психотерапії.
Вчені з Університету Еморі та Медичного коледжу Бейлора вперше експериментально довели, що псилоцибін впливає на біологічне старіння, обробляючи людські клітини та мишей цією психоактивною речовиною. Результати приголомшують: клітини легенів і шкіри жили на 51–57% довше, а 80% мишей, які отримували щомісячну дозу псилоцибіну, пережили 10-місячне спостереження, у порівнянні з 50% у контрольній групі. «Псилоцибін може не тільки подовжувати життя, а й покращувати його якість у пізньому віці», – зазначив лікар паліативної допомоги Алі Джон Заррабі.
Механізми дії ще не повністю з’ясовані, однак дослідники спостерігали менше зовнішніх ознак старіння: миші мали краще хутро та менше білих волосків. Це свідчить, що псилоцибін може впливати як на клітинному, так і на системному рівні. «Це переконливі доклінічні докази», — пишуть автори, хоча і застерігають, що потрібні подальші дослідження щодо віку початку лікування, дози та тривалості.
Досі псилоцибін вивчали переважно як психоделік для терапії тривожних і депресивних розладів. Тепер він може стати інструментом геронтології — науки про старіння. Поки що результати обнадійливі, проте їхня трансляція на людину потребує обережності та клінічних випробувань. «Це лише початок нового напряму в медицині старіння», — зазначає команда у журналі npj Aging.