Дослідження виявило, що цукровий діабет другого типу, який розвивається до 50 років, суттєво підвищує ймовірність розвитку деменції, що вимагає вдосконалення профілактичних стратегій.
Цукровий діабет другого типу, або метаболічне захворювання, що характеризується “хронічною гіперглікемією” (підвищеним рівнем глюкози у крові) через порушення секреції інсуліну або резистентність до нього, є значущим фактором ризику нейродегенеративних захворювань. Відомо, що запальні процеси та порушення регуляції енергетичного обміну, які супроводжують діабет, створюють несприятливе середовище для нейронів мозку. Особливо тривожним є факт, що з кожним роком збільшується кількість молодих пацієнтів із діабетом: сьогодні до 20% нових випадків захворювання діагностуються у віці до 40 років.
Новаторське дослідження, проведене групою вчених із Нью-Йоркського університету, ґрунтується на 14-річному спостереженні за понад 1200 осіб віком від 50 років. За цей період у 18% учасників була виявлена деменція. З’ясувалося, що в тих, хто мав діагноз діабету до 50 років, ризик розвитку деменції зростав у 1,9 раза, що вказує на критичний вплив тривалості метаболічних розладів на мозок.
Вплив діабету, діагностованого у віці 50-70 років, був дещо меншим, але все одно значним – ризики деменції були вищими у 1,7 раза. Найбільшу небезпеку становило поєднання діабету з ожирінням, яке створює додаткове навантаження на серцево-судинну систему та мозкову тканину. Це підкреслює важливість контролю ваги і ранньої діагностики як ключових аспектів профілактики.
Автори дослідження наголошують на необхідності розробки нових методів попередження деменції, зокрема через зміну способу життя, включно з оптимізацією харчування та фізичної активності. Зниження рівня запалення та корекція резистентності до інсуліну є потенційно ефективними підходами. Особливу увагу рекомендується приділити пацієнтам із високим індексом маси тіла, адже саме вони належать до групи найбільшого ризику.
Попередні дослідження також демонструють додаткові фактори, які підвищують ризик діабету другого типу. Наприклад, хронотип “сова” (схильність до пізнього сну та неспання) і тривалий прийом стероїдних препаратів негативно впливають на метаболічні процеси. Це свідчить про багатофакторність розвитку захворювання, що ускладнює його контроль.
У підсумку, отримані дані підтверджують важливість раннього виявлення діабету другого типу та активного втручання для зниження ризиків нейродегенерації. Своєчасна профілактика та лікування можуть зменшити поширеність деменції, зберігаючи якість життя пацієнтів у довгостроковій перспективі.