Дослідники показали, що концентрація ГАМК і глутамату – двох основних нейромедіаторів – у тім’яній борозні мозку можуть передбачати математичні здібності.
Вважається, що рівні збудження / гальмування мозку пов’язані з навчанням, особливо в критичні періоди. Однак мало що відомо про те, як вони пов’язані з навчанням складним навичкам, яке може відбуватися протягом десятиліть. Основними нейромедіаторами в мозку вважаються ГАМК (Гамма-аміномасляна кислота) і глутамат. Вони грають взаємодоповнюючу роль – ГАМК пригнічує активність нейронів, в той час, як глутамат робить їх більш активними.
Щоб зрозуміти, як рівні цих речовин пов’язані з успішністю навчання складним навичкам, автори нової роботи виміряли рівні ГАМК і глутамату у 255 осіб різного віку – від 6-річних дітей до студентів університетів. Учасники також пройшли два тести на визначення математичних здібностей, і їх результати по арифметичним задачам виявилися безпосередньо пов’язані з рівнями ГАМК і глутамату.
- Препарат «усуває витоки» в гематоенцефалічному бар’єрі для лікування Альцгеймера
- Мікопротеїн після тренування виявився вдвічі ефективнішим від молочного білка
- Медики розповіли про небезпеку надлишку вітамінів
Команда виявила, що у молодих людей більш високі рівні ГАМК в лівій тім’яній борозні мозку були пов’язані з більшою схильністю до математики, а високі концентрації глутамату, навпаки, корелювали з більш низькими здібностями в операціях з числами. У дорослих результати були майже прямо протилежними: низькі концентрації ГАМК були пов’язані з кращими математичними навичками, і знову ж таки, зворотне було вірно для глутамату.
Оскільки учасники були протестовані двічі з інтервалом приблизно в 1,5 року, дослідники також змогли показати, що рівень нейромедіаторів під час першого тесту може передбачити зростання математичних здібностей в майбутньому. Вчені сподіваються, що їх дослідження допоможе удосконалювати програми навчання, ґрунтуючись на індивідуальній схильності до тієї чи іншої дисципліни, що визначається концентрацією нейромедіаторів.
Стаття опублікована в журналі PLOS Biology.
Натхнення: www.popmech.ru