Вчені вважають, що вони з’ясували, чому в наших океанах виявляється так мало пластику, незважаючи на те, що туди скидаються мільйони тонн – його поїдають бактерії.
Вчені з Королівського інституту морських досліджень Нідерландів (NIOZ) довели, що широко поширена бактерія Rhodococcus ruber перетравлює пластик, перш ніж перетворити його в вуглекислий газ та інші менш шкідливі речовини.
Для дослідження команда провела лабораторні експерименти, подаючи пластик бактеріям у морській воді після того, як вона була оброблена ультрафіолетовим світлом, щоб імітувати вплив сонця. Відомо, що сонячне світло розщеплює пластик на крихітні шматочки, які легше засвоюються бактеріями.
За оцінками команди, лише Rhodococcus ruber може знищити щонайменше один відсоток доступного пластику на рік.
Попередні дослідження припускали, що велика кількість пластику в океанах і морях опускається в нижні шари океанів, що ускладнює його виявлення, але нове дослідження говорить про те, що значна кількість пластику може бути перетравлено поширеними бактеріями.
Дослідники заявили, що технічно можливо використовувати бактерії для очищення більшої кількості пластику в океані, але попередили, що для цього потрібно буде вирощувати «величезну кількість» бактерій. Така схема також може призвести до утворення тривожної кількості вуглекислого газу, який завдасть шкоди планеті.
- У Кенії отруйний бур’ян перетворили на джерело чистої енергії
- Експерти назвали 3 причини, чому українцям варто встановлювати сонячні панелі
- Глибини Тихого океану зберігають 700-річні молекули води
Rhodococcus ruber зустрічається по всьому світу і в достатку міститься в грунті, воді і морському середовищі.
Цей вид був обраний для тестування, оскільки відомо, що він перетворює ряд шкідливих забруднювачів, включаючи промислові хімікати та пестициди, у нешкідливі молекули. Довівши це в лабораторії, команда тепер хоче з’ясувати, чи харчуються дикі бактерії пластиком, і розпочала пілотні експерименти з відкладеннями, зібраними з дна Вадденського моря.
Голландські дослідники вважають, що сонячне світло відіграє важливу роль у руйнуванні мікропластику. За їхніми оцінками, близько двох відсотків видимого плаваючого пластику може зникати таким чином з поверхні океану щороку.